Чарівні прогулянки

Чарівні прогулянки

Все почалось кілька років тому. В ту ніч, коли померла її мама. Рівно через 12 годин після того, як тіло мами вже охололо, душа найріднішої людини прийшла в четвертій ранку до її ліжка і покликала на ім'я, крижаний дотик збудив втомлене тіло і передав те, що мама носила із собою все життя, саме для того, щоб передати після смерті. З тим дотиком передався їй ДАР. По-іншому це зветься СИЛОЮ, але в ту жахливу ніч втрати, вона цього ще не усвідомила і сприйняла за жахіття...
Час має особливість плину, і з тим плином часу стирається біль втрати, кошмари замінюються кольоровими снами, а дні наповнюються новими враженнями.
Її переданий ДАР дрімав всередині, вона продовжувала жити звичайним життям, навчилась не думати про біль, тільки не могла пробачити і довго картала себе за те, що збрехала і не попередила маму про смерть. Адже пробачати важко, пробачати собі дуже важко, але й жити далі без прощення неможливо. І коли вона зрештою змогла собі пробачити, то усвідомила те, що в ній відбулися зміни. Тепер вона бачить те, чого не можуть бачити інші люди. Тепер вона могла зазирнути в минуле, передивтись попередні життя людей, виявити зв'язок між подіями і передбачити майбутнє.Тепер вона бачила не очима, а серцем...
Нині вона знала, що окрім людей є ще і нелюди, які так само живуть серед нас в паралельній реальності. В тому світі є свої закони і правила. Але той паралельний світ кардинально відрізняється від світу людей відсутністю брехні. З часом, усвідомлюючи свою здатність бачити, вона почала знайомитись з тим іншим світом і зрозуміла, що створіння паралельного світу бувають добрі і злі, красиві і огидні, але їх об'єднує те, що всі вони чесні. В тому світі є своя рівновага. І злі істоти, не завжди злі, і іноді можуть просити про допомогу тих, хто може їх бачити, і вона навчилась допомогати і слухати. В паралельному світі її прозвали Веселкою...
Усвідомлювати себе іншою важко. Не маючи знань і досвіду новоспечена чаклунка була налякана і шукала людей, які могли б пояснити, що з нею відбувається. Коли чогось дуже сильно хочеш, то Всесвіт завжди відповідає на бажання. В її житті почали з'являтися люди, які так само як і вона бачили потойбічне, які могли пояснити зміни, що відбуваються у свіомості людини, яка прийняла ДАР. День за днем вона опановувати різні навички, бачила все нові картинки і знайомилась з такими ж іншими людьми як вона. Насправді чаклунів і чаклунок серед людей дуже багато, і якщо дивитись уважно, то чаклуна видасть сяйво очей, притаманне тільки цій особливій касті звичайних на вигляд людей.
Чаклункам іноді дуже важко пристосуватися до свого нового стану, питань більше ніж відповідей, звичне оточення не сприймає чаклунку іншою, зізнатися навіть найдорожчим в тому, що ти тепер інша дуже важко. Стереотипний світ звик бачити тебе звичайною, в незвичайність не вміщується в рамки свідомості людей, з якими Веселка жила до отримання ДАРУ. Люди бояться невідомого і тікають. Певно що коли чаклунка вирішує прийняти Дар і користуватись ним, Всесвіт допомагає очистити її простір від скептиків. Змінюється оточення. Навіть самі близькі друзі ідуть геть. Головне в цей час не панікувати і зрозуміти, що якщо з життя хтось іде, то це місце не буде порожнім і його обійме людина, яка здатна правильно сприйняти чари і видіння, яка не осудить і не жахнеться, яка сприйме чаклунку такою, як вона тепер є. З прийняттям ДАРУ, змінюється реальність, з подоланням страху розвиваються здібності, з усвідомленням своєї унікальності змінюється оточення, а СИЛА продовжує зростати і розвиватись.
Отже процес змін Веселкової особистості було запущено і припинити його було вже неможливо. Коли з її життя різними шляхами розійшлися ті, хто заважав, почали з'являтися ті, хто радо надавав допомогу.
Один пан пояснив те, що на самому початку чарівного шляху існує вибір між добром і злом і допоміг звершити перехід.
Чарівна пані пояснила виникнення Сили і її появу, змогла пояснити суть чарівного так, що це сприйняла свідомість Веселки. Адже коли не розумієш що саме з тобою відбувається, то може знести дах від відчуттів.
Йшов час, розвивались здібності і одного літнього дня Веселка познайомилась з дівчиною, яку інакше як Сонце назвати не могла. Зустріч поглядами і розуміння того, що це знайомство триває вічність, що вони рідні душі з минулих життів і ще побачаться в майбутніх.
Вони зустрілися і зникли одна для одної на рік і ще трошки. У кожної був свій шлях і своя доля...
Зустріч в одній із Київських кав'ярень була чарівною. Веселка помітила, що Сонце дуже змінилась. Вона просто сяяла світлом, а її внутрішні зміни вражали. Вона була з тих, хто має силу, але не усвідомлює її, користується навмання, навіть не розуміючи. Розмова була про силу бажань і їх значення в житті. Після тої зустрічі веселково-сонячне спілкування стало щоденним усіма засобами зв'язку, їх телефонні розмови були більше години, листування посиланнями, а коли жоден зв'язок був або недоступний, або неможливий, вони переходили на телепатію.
Це бувало з кожним, і кожен про це знає, це тоді, коли ти думаєш про людину, а потім виявляється, що одночасно в різних місцях ви думали про це саме, або зненацька приходить повідомлення від тієї людини про яку були думки, або лунає телефонний дзвінок від тієї людини. Це така побутова магія думки, про яку всі знають і продовжують дивуватися.
А ще були прогулянки. Довгі та дивовижні прогулянки Києвом.
Перша дивовижна прогулянка почалась на Палаці спорту. Вітрина з неймовірними десертами, від яких голова іде обертом. Кава і ягідний пиріг для Веселки, яєшня з овочами для Сонечка. Пізній сніданок і початок чудес...
- Я хочу з тобою пройти Метроградом, - сказала Сонечко, ти давно ходила по магазинах?
Веселка відповіла, що магазинів за буденністю не бачила вічність. І вони пішли. За одним на двох покликом серця. Жінки, вони такі жінки, навіть чаклунки.
Під землею погляд привернула крамниця вишиванок. Дорогезних авторських вишиванок. Не було ні однієї речі, яка б повторювалась. Дівчата милувались. Кропітка праця майстрів викликала захоплення і вдячність. Нічого не купивши дівчата продовжили шлях. З іншого боку була ще одна крамниця з вишиванками, штамповка, яку продають на кожному перехресті, навіть заходити бажання не виникло. Друга крамниця була для контрасту, як нагадування про те, що треба прагнути більшого і найкращого.
Крамниця парфумів і феєрія ароматів. Ця магія, яка може тривати нескінченно довго. Східні пахощі як чари тисячі і однієї ночі. Здається, що якщо потерти якусь пляшку ретельніше, з неї з'явиться джин зі словами "Чого бажаєте?" і, звісно, виконає прохане за мить. Аромати це також магія, побутова магія, завдяки якій жінки зводять чоловіків з розуму. Крапля парфумів здатна закарбувати в пам'яті образ найбажанішої жінки на все життя, зберегти найщасливіші моменти простих чудес. Обираючи парфуми жінка ніби відшукує себе, свою індивідуальність і смак, свою власну квітку або прянощі. Ніби створює нову реальність і нову себе... Сонечко придбала тоді ароматичне масло із запахом квітів - тепло літа в морозний зимовий день...
Дівчата стояли з напоями в руках і споглядали зверху вниз за метушнею Метрограду.
- Я це люблю, - сказала Веселка, - я нескінченно люблю ці яскраві вітрини, ці гарні речі, гарний сервіс. Колись я думала, що зможу без цього прожити, поїхати жити в село подалі від метушні. Але ні, це не моє бажання втікти, воно чуже і навіяне, я люблю місто, дуже люблю!
Це було відкриття і відокремлення бажань власних від чужих, бажань серця і розуму.
Сонечко тихенько усміхнулася, вона зрозуміла, що десь у Веселці запущено процес змін...
А потім був магазин жіночого одягу. Веселка радо приміряла нові образи. Білосніжне пальто та високі підбори робили Веселку жіночною і витонченою, розкриваючи іншу грань особистості, ту яка десь дрімала, захована під джинсами і курткою.
Нічого не купивши, але порадівши, в піднесеному настрої, дівчата піднялись на вулицю.
- Я ніколи не міряла весільної сукні, - згадала свою мрію Веселка, - в мене було весілля, а сукні не було. Я хочу зрозуміти це відчуття і побачити якою я буду у весільній сукні.
Всесвіт радо відповідає на бажання. Ніби нізвідки на дорозі виник весільний салон. Дівчата придумали легенду про весілля через місяць і піднялися сходами. Салон зустрів їх різноманіттям жіночих мрій на всі смаки і гаманці.
Обравши по фото кілька суконь, Веселка почала уявляти, яким буде її друге весілля. Сонечко була фотографом.
Одна біла сукня, друга, третя. Від важкості тканин і обмеження рухів Веселка дивувалась. Вона не розуміла, як і тому одязі ще й на підборах можна проходити день. Але відображення в дзеркалі показувало Веселці принцесу. Навіть якщо сукні були незручними і важкими, дзеркало показувало картинку геть іншу. Хуліганка, яка за мить стала леді. Внутрішнього Веселкового воїна на кілька годин перемогла внутрішня принцеса.
Сонечко робила фото і відео. Сукня за сукнею, з фатою і без фати, у русі і сидячи. А Веселка наповнювалась якоюсь новою енергією, незвичною для її буденного життя, енергією жіночності, витонченості, віри в диво, простого щастя бути жінкою. Адже часто в житті жінки натягують на себе чоловічі ролі і несуть образи сталевих леді із захватом, ніби так і треба, забувають власну жіночу природу і те, що сила в слабкості...
Дівчата вийшли із салону щасливими. Здійснена мрія Веселки тепер мала геть інше забарвлення, Сонечко думала про своє весілля і казала, що наскільки тупо марнувати найщасливіший день свого життя на ресторан і гостей, на те як прийнято, на традиції. Адже такі дні як весілля мають бути щасливими, а не тортурами для молодих. Дівчата згадували весілля одна одної і розуміли все більше, що насправді це все неважливо. В стосунках важливі довіра і кохання, повага і взаєморозуміння, а якщо цього немає, то ніякі сукні, костюми і лімузини не здатні заповнити внутрішню порожнечу.
До примірки сукні Веселка мріяла про весілля, уява малювала те, яким воно буде, як правильно, аналізувала помилки попереднього і весілля, і стосунків. Після салону думки змінились. Чи буде весілля вже стало неважливо. Сукні показали в дзеркалах іншу жінку. Не воїна, а сильну жінку, яка може і хоче бути слабкою, ніжною, витонченою. Сукні надали усвідомлення, що в житті важливо, в що ні, усвідомлення іншої себе... Така собі магія речей і простору. Адже не буває випадковостей, в мрії завжди здійснюються, хоча іноді не так як хотілось. А результатом здійсненої мрії може бути не подія, а внутрішня зміна світогляду.