Ictoria

История 1

Сама перша епоха в історії людства - це первісна доба, яка охоплює період
виникнення людини до становлення ранньофеодальної формації. її характерними рисами
були:

- низький рівень розвитку продуктивних сил і повна залежність людини від
природи;

- общинний спосіб життя, рівність розподілу продуктів харчування, кочовий
спосіб життя;

- відсутність експлуатації, класів і держави;

- язична релігія (обожнювання сил природи).

ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПЕРВІСНО-ОБЩИННОГО ЛАДУ

Заселення території сучасної України первісною людиною почалося біля 1 млн. р. тому. Найдавнішу історію можна поділити на такі періоди: кам'яний, бронзовий та залізний вік.

В свою чергу кам'яний вік розподіляється:

ПАЛЕОЛІТ (давньокам'яний вік) - характерні риси: кам'яні знаряддя праці, заняття - збиральництво та мисливство, люди жили родовими общинами, панує матріархат, з'являється мова. (Поселення: с. Королево в Закарпатті, Киїк-Коба в Криму, Амросіївка в Приазов'ї).

МЕЗОЛІТ (середньокам'яний вік, 10-6 тис. р. до н.е.) - поява лука та стріл, більш досконалих знарядь праці з кремня та каменю, рибальства, винайдення вогню, початок приручення тварин. (Поселення: Гребеники, Мурзак-Коба).

НЕОЛІТ (новий кам'яний вік, 6-4 тис. р. до н.е.) - перехід до землеробства, поява гончарства, скотарства. Родову общину змінює сусідська, складаються племена, будуються житла, виготовляється одяг, перехід до патріархату. (Поселення: Кам'яна Могила біля Мелітополя, Маріупольський могильник та ін.).

ЕНЕОЛІТ (мідно-кам'яний вік, IV - III тис. р. до н.е.) - прикладом являється трипільська культура.

ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА - відкрита в кінці XIX ст. археологом В.Хвойкою поблизу с. Трипілля на Київщині. Вона охоплювала територію майже всієї України. Кількість населення сягала 1 млн. чол. Жили величезними поселеннями, які займали площу до 400 га. Селища розташовували на високих рівних місцях поблизу рік; будували селища за чітким планом, в його центрі знаходився майдан з громадськими спорудами. Будівлі були 1- та 2-х поверховими, на дерев’яному каркасі, обмазаному глиною, прямокутні із декількох кімнат, в кожній була піч. Житло трипільців нагадує українську хату минулого століття.

Основне заняття - землеробство. Вирощували пшеницю, просо, ячмінь, бобові. Займались садівництвом. Вирощували велику рогату худобу, свиней, овець, кіз, коней. В річках ловили рибу, в лісах збирали ягоди, горіхи, мед. Виготовляли досить досконалі знаряддя праці з каменю, кременю та міді.

Високого рівня досягло ремесло прядіння, ткацтва та виготовлення керамічного посуду з використанням гончарного круга. Посуд оздоблювали складним орнаментом, нанесеним чорною, червоною та білою фарбами.

Трипільці обожнювали сили природи. Існував культ богині-матері, про що свідчать численні глиняні жіночі фігурки. В кожній хаті був свій вівтар-жертовник, а також будувалися племенні храми.

Трипільське суспільство було конфедерацією племінних союзів, а гігантські протоміста їх столицями.

Трипільські племена були основним складником всіх слов'янських народів, вони склали основу українського родоводу. Ця культура перестала існувати через агресію кочівників, які підкорили та асимілювали їх; частина трипільців знайшла захист у північних лісах.

БРОНЗОВИЙ ВІК (ІІ-І тис. до н.е.) - знаряддя праці виготовляли із бронзи (сплав олова та міді), що підвищувало продуктивність праці. Вдосконалюється ремесло, землеробство, скотарство, садівництво. Активізується торгівля. Ведуться війни, зростає майнова нерівність.

ЗАЛІЗНА ДОБА (І тис. до н.е. - V ст. н.е.) - знаряддя праці із заліза, зростає продуктивність праці, з'являються державні утворення на Україні.

3. ЖИТТЯ КІММЕРІЙЦІВ, СКІФІВ, САРМАТІВ

Саме про життя цих племен маються перші письмові згадки.

КІММЕРІЙЦІ (X - VII ст. до н.е.) були південними сусідами правослов'ян, займаючи території від Дону до Дунаю. їх походження остаточно не з'ясоване. Про кіммерійців згадує Гомер в "Одіссеї"" та "Іліаді" та батько історії Геродот.

Раннім кіммерійцям були відомі оселя і землеробство, але X ст. до н.е. вони перейшли до кочового способу життя, розводячи в основному коней і вживаючи кінське молоко. Дякуючи зв'язкам з Кавказом, започаткували на Україні добу заліза. Були дуже войовничі. Маючи кінне військо, озброєне залізними мечами і кинджалами, луками і стрілами, бойовими молотами, вони наводили жах на сусідні народи. Здійснювали походи в Урарту, Ассірію.

Держава була рабовласницькою, влада належала царям і знаті. Вона розпалася в VII ст. до н.е. під натиском скіфів.

СКІФИ (VII - II ст. до н.е.) - іраномовні племена опанували землі південної та південно-східної України і всі землі між Доном та Дунаєм стали називати Скіфією. Суспільне життя і побут скіфів описали грецький вчений і засновник медицини Гіппократ та історик Геродот.

Скіфські племена можна розділити на 2 групи: 1) скіфів-кочовників та 2) скіфів-землеробів. Скіфи-кочовники вели кочовий спосіб життя, не маючи стаціонарних осель, жили в шатрах. Займалися розведенням великої рогатої худоби, коней, вели жваву торгівлю з греками та іншими народами. Серед кочовників виділялося плем'я царських скіфів, які тримали в руках всю політичну владу і змушували інші племена платити їм данину.

Скіфи-землероби (деякі із цих племен вважають праслов'янами) займалися землеробством. Вирощували зернові, бобові, культури, розводили худобу. Жили в поселеннях-городищах (Кам'янське городище вважають їх столицею).