Календар і Спогади

Календар і Спогади

Перша невеличка частина циклу написана українською мовою, але подальші частини будуть  російською, хоча деколи герої спілкуватимуться українською.

Приємного читання!

Первая небольшая часть цикла написана на украинском языке, но дальнейшие части будут на русском, хотя иногда герои будут общаться на украинском языке.

Приятного чтения!

Календар і спогади.

Школа Горва  Дрего

південь Улича,

2-го князівства Співдружності

 за сходом сонця

До класу ввійшла директорка з якимось дивним хлопцем і сказала, що тепер він навчатиметься з ними. Хлопець боязно сів за першу парту. Посміхнувшись до нього, вчителька сказала

- Отже, давайте розповімо нашому новому другові, що ви вивчили та запам’ятали, - учні відразу же опустили додолу свої очі. – Хто розпочне?

Учні сиділи тихо, інколи потайки розглядаючи нового хлопця.

- Ну добре,- посміхнулась ще раз вчителька. – То як зветься наш острів?

- Ми не на острові! Ми на материку! Єдиному у нашому світі! – скликнула дівчинка з другої парти. «Завжди працює», - подумки кивнула вчителька

- А, дійсно! Щось я переплутала, напевно… А як щодо населення? Шість чи сім рас?

- П’ять! – не витримала інша відмінниця. – Люди – найчисельніша раса, перевертні, чародії, ті, що бачать та ті, що знають!

- Тобто на материку 5 країн?

- У нас князівства!

- Співдружність князівств, куди входять усі цивілізовані…

- Не треба так казати, - суворо зупинила докладача вчителька, - цивілізовані істоти мешкають не тільки у Співдружності. Вони є і на островах, що навколо нас і навіть на Диких землях

- А Дикі землі займають майже 30% усієї площі материка! – викрикнула  дівчинка, що досі мовчала. «Насправді, набагато більше, та хто ж вам це скаже!» - подумки всміхнулась вчителька

- Як щодо інших 70%? Хто там мешкає?

- Усі раси мешкають разом!

- Не зовсім! – скрикнув новенький хлопчик, випередивши вчительку, - насправді чародії мешкають здебільшого у північних князівствах. А ті, хто знають – лише у Тівері – першому за сходом сонця князівстві, яке, до речі, на півдні межує з Дикими землями!

- Як щодо інших рас?

- Люди та перевертні мешкають всюди

- А ось щодо тих, хто бачить, то про них востаннє було чутно з князівств чародіїв

- До речі, дехто взагалі вважає, що вони не окрема раса, а підвид раси чародіїв!

- І це доволі спірне питання, до якого ми повернемося пізніше. А зараз давайте згадаємо про що ще ви не розповіли. Отже?

- Основна валюта – це дорогоцінні метали: золото або срібло, але в деяких князівствах дорогоцінне каміння цінується вище золота

- Релігія?

- У Співдружності немає єдиної релігії

- Політичний устрій?

- Найвищий орган влади – децемвірат. До якого входять по 2 представника кожної раси. Вони вирішують глобальні питання щодо розвитку та безпеки всієї Співдружності!

- Влада у князівствах належить князю та його родині, їм підпорядковується військо, але існує ще окрема військова дружина децемвірату.

- Суспільний устрій?

- Князі; бояри – багаті можновладці, радники князів та володарі земель; ремісники; торгівці та селяни

- Молодці! Майже все вказали! А отже я маю надію, що завтра всі ви складете свій екзамен та зможете навчатися далі.

Нарешті пролунав дзвоник і він разом з іншими учнями вилетів у коридор та замер

- Мамо?

- Привіт, - тепло посміхнулась жінка. - Добрий день, - ввічливо кивнула вона вчителю та іншим учням, що стовбичили за спиною її сина. Воно і не дивно, висока струнка чорноока з темними кучерями до поясу, вона завжди і всюди привертала надмірну увагу. Його мама була найкрасивіша у всьому князівстві!

Він підійшов до неї, а вона обережно поклала руку йому на плече, бо вже не можна обіймати його як малого на очах у друзів

- Мамо, а як ти тут?

- Ми з батьком тут у справах…

- Тато теж тут?! А де він? – немов вжалений хлопець почав крутитись і роздивлятись

- Він чекає нас на дворі, - з теплою посмішкою відповіла матір, і коли він помчав до дверей тихо додала, - іноді я почуваю себе зайвою.

Тата він помітив здалеку. Чомусь батько був похмурий. Гострі скули стали немов лезо, а тонкі губи нагадували нитку. Матір глянула на нього понад головою сина. Вони завжди ось так спілкувались, очима. Багаторічна звичка, що з’явилась під час довгих дипломатичних зустрічей та званих вечорів, перейшла й до їхнього побуту. Побачивши сина, похмурий батько відразу змінився, обличчя осяяла щаслива тепла посмішка і він підхопив на руки свого вже великого хлопчика

- Як ти дивишся на те, щоб ми забрали тебе до кінця дня? – спитав батько. Звичайно він був згоден!

А як заздріли йому хлопці, які дивились на них через вікно! Особливо йому було приємно від погляду тієї зарозумілої білявки з яркими синіми очима! Вона гордо підняла свій курносий носик та пішла до класу, подалі від вікна. Мати це побачила та очима щось сказала батькові, той лиш задоволено посміхнувся у відповідь

- Ходімо, чогось поїмо? Синку, ти голодний? – спитав батько і він, на мить забувши, що вже геть дорослий, почав стрибати від радощів. Бо що може бути краще за вечерю з батьками?!