Кристалічні печери мага тіней

Бувай вулиця Калиненка

Сонячні, літні дні не поліпшували Чарлі настрою. 9 червня вже на порозі, а що як Білл це якийсь ман'як? А як міссіс та містер Уильям дізнаються? З кожним днем Чарлі було все страшніше й страшніше. І ось, наступило 9 червня. День, коли по нього хтось прийде, забере його. Чарлі міряв кроками кімнату, поки Рубелла ганялася за ним. Він все виглядав у вікно, чи нема там нікого, проте було тихо. Навіть міссіс та містера Уильям не чути. Пройшла година, дві, три. Чарлі вже було забув про листи й про те що до нього хтось прийде. Він сидів собі на ліжку й щось замальовував в блокноті. Почувся гучний вибух, Чарлі забився в куток ліжка й міцно притис блокнот до себе. В центрі кімнати з'явився високий худорлявий чоловік, в чорній довгій мантії. Мав він біле,чи сиве довге волосся зав'язане в хвіст. На вигляд молоде лице мало гачкуватий ніс, й пусті чорні очі. Мав чоловік дуже хворий вигляд.
- Привіт Чарлі! Ти отримав подарунок? Весело запитав чоловік.
Чарлі весь трусився, він не міг нічого сказати, але просто схвально кивнув.
- Ну... Я ж тебе попереджав що прийду. Ти бачив листа? Це я, Білл. Сказав він. Чарлі й досі трясився, але чомусь відчував довіру до цього чоловіка.
- Так, збирай речі, ти повернишся сюди тільки наступного літа. Бери все що тобі треба. Чарлі обережно встав з ліжка, й пішов щось шукати в тумбочці. Зібравши декілька дрібничок, Чарлі почав шукати куди все це покласти. Білл дістав чарівну паличку з кишені й щось промовив. Просто з повітря виникла валіза, в яку самі по собі склалися всі речі, що Чарлі хотів взяти.
- У нас мало часу. У вас є камін? Запитав Білл скировуючи паличку на валізу й вона сама по собі вилетіла з кімнати.
-Т..Так... Злякано сказав Чарлі.
-У.. у вітальні..
- Чудово, веди мене. Чарлі вийшов з кімнати й чоловік пішов за ним. Поки вони спускалися на перший поверх, Білл здивовано роздивлявся все навколо.
- А ця штука навіщо? А це шо таке? Ого! Це оцим маґли користуються? Підійшовши до вітальні, Білл витягнув якийсь пакетик з порошком.
- Це порошок флу. За допомогою нього, ми, чарівники, подорожуємо. Він вкинув трохи порошку в камін, де одразу спалахнуло зелене вогнище.
- Ти зараз тільки не лякайся.. Й Білл просто зійшов в камін. Його обзопив зелений вогонь.
- тепер Чарлі, ти теж заходь сюди. Це не страшно. Приємне тепло. Чарлі підійшов на крок до каміну. Його знову почало трусити, але Чарлі довіряв біллові. Тремтячою рукою він взяв валізу на якій сиділа рубелла, й потяг до каміну. Ще раз зиркнувши біллові в очі в який відображався вогонь, на диво спокійні, лагідні очі, Чарлі ступив крок в камін. Ногу лоскотав вогонь, й Чарлі затягнув валізу й сам став біля Білла.
- дім білої відьми. Чітко сказав Білл. Чарлі відчув як його ноги відірвалися від землі, а в очах потемніло. Вже за мить він опинився в темній кімнаті, й мало не впав, проте Білл його зловив.
- ми прибули. Сказав Білл й вийшов з каміну. Чарлі взявся тягти валізу, але Білл плавно замахнув паличкою й вона вилетіла з каміну мало не збивши Чарлі з ніг. У нього досі трусилися руки, але він вже не так боявся Білла, Чарлі вийшов з каміну. Навколо було багато людей, всі вони щось жваво обговорювали, а за столиками люди пили якийсь яскраво синій напій. Білл підійшов до барної стійки.
- щось будеш? Забитав бармен.
- не сьогодні Флінт. Відповів Білл.
- маю справу, є вільні кімнати?
- а... Так. 16 кімната вільна.
- Дуже дякую. Сказав Білл й кинув пару копійок на барну стійку.
- пішли Чарлі. Позвав Білл прямуючи до сходів. Вони піднялися на другий поверх, де було багато дверей з числами.
- Шістнадцятий, шістнадцятий, от! Бурмотів Білл. Він різко дістав ножа, Чарлі підскочив. Але він не збирався вбивати Чарлі. Білл провів ножем між дверима та стіною, вони клацнули й відкрились.
- Проходь. Сказав Білл пропускаючи Чарлі. Це була доволі не погана квартирка, там була кухня, ванна, й спальня.
- залишай речі й пішли. Ми не все тобі купили. Сказав Білл.
- Ти.. Мене не бійся га? Можеш питати що завгодно! Чарлі мав багато запитань й не прогавив шанс спитати.
- А що таке Норворс?
- Школа, в кожній країні такі є. В ній вчаться чарівники.
- А як таке можливо? Як ми подорожували через камін, як ви з'явилися в мене в кімнаті не заходячи туди, як перетворювалися жолуді на листи!?
- Ох Чарлі, через камін ми подорожували порошком флу. Він популярний у всьому світі. Ти бачив як його використовувати. А я явився. Це коли ти в одному місці зникаєш, а в іншому з'являєшся. Це вивчають на сьомому році в Норверсі, й це не легко тож я тебе не навчу.
- А жолуді!?
- Нові чаклунські технології. Маґли почали підозрювати сов що літали з листами, тому ми вирішили скоротити використання сов, проте помоєму це безглузда ідея.
- а про що говорили всі ті люди?
- останнього року, великий темний маг тіней повстав. Він вбив чарівника що старався його подолати, цей чарівник виявив печери під школою. Із-за цього директор вирішив зібрати вас всіх на літо, він підготував безпечне місце для вас, й ви почнете навчання влітку, а весною у вас будуть канікули, це для того, щоб ви могли поспілкуватися з друзями.
- ого!
- іще Чарлі. В школі є гуртожитки, грифіндор, слизарин, гафелпаф, та рейвенклоу. Сортувальний капелюх вибиратиме кого в який гуртожиток. Але кажуть, що в слизерині учаться темні маги. Але це лише міфи.
- я десь це чув..
- В книзі?
- мабуть..
- Гаррі Поттер. Він вчився в Лондоні. В Гоґвортсі. Це найвідоміша школа. Доречі, все що було в тих семи книгах правда. - так, було давно, але було. Тоді він переміг вол.. Відомо кого, у нас його, звісно, не було, у нас тільки чутки, але та історія все таки дійшла до маґлів..
- А хто такий відомо хто?
- темний лорд.. Волдеморт..
- ого!
- маг тіней його наслідник. Надихгувся історією про відомо кого й захотів повторити історію. Його бабуся й дідусь були смертежерами. Ти не читав Гаррі Поттера?
- ні.
- тоді підемо й купимо тобі. Книга все тобі пояснить.
- а можна ще питання?
- звісно.
- хто ви такий?
- я.. Я кращий друг твого батька. Чарлі зупинився.
- Ви знали мого батька?. . .
- так, він був чудовою людиною.
- а зараз з ним що!? Я хочу з ним поговорити! Він здав мене міссіс та містеру Уильям. Чому!?
- боюсь, ти не зможеш з ним поговорити. Ви з Гаррі досить схожі.
- чому!? А що моя мама!? Ви її знали?
- знав. Вона теж не поганою була.
- тоді чому вони спекалися мене!?
- на це питання, я не відповім.