Маг останньої надії: та що бачить
Пролог
Дівчина застигла посеред стрімкої річки. Невблаганний потік вже підбирався щоб із головою занурити її у свою холодну течію. Вона дрожить наче від страху але він непідвласний їй. Гіркота поразки обпікає зсередини, залишаючи після смак гіркої досади. Сил більше не має, вона не бачить, тих що їй завжди помагали і до великої війни, їй більше ніхто не допоможе, кинжал мертвого друга дівчина тримала в руці, но він був зламаний. Ним ні вдарити ні порізати, даремний в руках тендітної особи яку бачили в цій дівчині. Але вона не здавалася, в цей час можна було приняти поразку, но дівчина відказувалася. Востаннє дівчина замахнулася зламаною зброєю. Різким ударом меча ї зброю вибили з руки. В другу мить дівчина відчуває як сталь меча, блиснувши смертельним відблиском, увійшла під ребра, тихий стогін виривається з її вуст. Червона квітка розпустилася на її білій шкірі, кожний новий спазм кашлю випускав назовні темні пелюстки крові. Менше всього дівчина очікувала такого від рідної людини в цей не простий час. Як же вона хоті обійняти його сказати "я не сержуся на тебе" но вона знала що йому начхати на неї. Смерть що стоїть перед нею в образі рідної людини приносило більше болю чим той самий меч в ребрах. Меч витягли з її тіла з вологим хлюпаючим звуком, і одразу ж штовхнули в холодну воду. Падаючи дівчина встигла крізь шум почути
#68181 в Любовные романы
#21233 в Любовное фэнтези
#40409 в Фэнтези
#2927 в Боевое фэнтези
в тексте есть боль, в тексте есть любовь..., в тексте есть любовь...
16+
Отредактировано: 05.08.2025
Добавить в библиотеку 