На самісіньке дно.

ПЕРЕДМОВА

   Важке повітря жадібно увійшло через ніздрі. Вона відчула пекучий біль спочатку у гортанні, а потім у легких. Наче щось залетіло усередину, а потім там розірвалось на шматки. Та це було лише початком. Через секунду до тіла повернулись відчуття і донесли до свідомості, що нестерпно болить усе тіло, кожна його клітинка. Повіки зробили порух, намагаючись розтулитись, але при першій спробі яскрава білизна засліпила очі і вона їх міцно стулила. Що коїться? Що з нею? Хто вона?

   За хвилину дівчина повторила спробу і швидко закліпавши повіками, розплющила очі. Чому все таке біле? Їй здалось , що вона померла і потрапила десь у чистилище. Цікаво, куди її відправлять? Не до раю точно, адже те, як вона жила зачинило їй туди навік дорогу. Так, пам’ять повільно поверталася, але спричиняла до ще більшого болю, ніж біль фізичного тіла.

   Вона почала здогадуватись, що знаходиться у якомусь медичному закладі, у палаті. Повільно повернула голову набік і зрозуміла звідки взялася сліпуча білизна: навколо її ліжка була завіса із білого простирадла. Для чого це було зроблено, залишалося таємницею. Мабуть, вони все знають, подумала дівчина, і хочуть відгородити її від цілого світу, адже вона була надто огидною для нього, надто гріховною, щоб мати право знаходитись поряд з іншими людьми.

   Ліпше їй було загинути там, зогнити наче овоч у який вона вже майже перетворилась. Але хтось, натрапивши на неї, вирішив зробити щось хороше для своєї карми і очевидно викликав швидку чи сам відвіз її сюди, чим заробив ще більше балів. Так, люди такі. Ніхто нічого не робитиме, якщо це у тій чи іншій мірі не буде корисно для них самих. Ніхто, нічого. Вона добре це знала…

   Отже, спокійно їй померти не дали. Поглянувши на свою руку, в яку була встромлена голка, через яку щось цюркотіло по її венах, вона боляче посміхнулась. Навіщо ліки, які у наших лікарнях завжди дефіцит, витрачають на того, кому життя не потрібне? Шкода, що його не можна подарувати комусь іншому. Наприклад, хворій дитині, яка мріє лише про те, щоб зробити кілька тортиків у піску, разом з іншими дітьми. Їй же воно більше не потрібне…