Приключение Енгел

Начало правды

На вулиці тепла рання весна. Енгел прийомна дитина в сім’ї. Енгел на 1 курсі графічного дизайна в національному коледжі дизайнерів. З одних теплих днів Енгел з Ханною пішли в колледж на лексії. На 4 лекції Профессора Кайя який преподає історію графічного дизайна була цікава ідея, поїхати з 1 курсом в маленький городок під назвою Елонія на півроку.
– Енгел ти як староста класу мусиш повідомити тих кого нема сьогодні про те, що всі мусите поїхати. Там буде два гуртожитку, для хлопців та дівчат окремо.
– Профессор Кай а нам потрібно здавати гроші? – запитав Дрейк.
– Так, але по скільки я скажу завтра на 5 лукції.
– Добре!
– Напевно там буде весело!? – сказала Ханна.
– Ми їдемо туди навчатися, а не віддихати! – Повідомив Профессор Кай.
Продзвенів дзвінок та всі пішли по хатах, бо то була остання лекція. Енгел з Ханною пішли в кафешку щоб перепочити після лекцій та насолодитися кавою.
– Ханна ти готова туди їхати? – питає її Енгел.
– Та, але в мене питання чому ми їдемо туди на пів року?
– Тому що профессору Кайю потрібно зробити багато в тому городку заказів, а туди далеко їздити, і ще він хоче нам показати цей городок. Ханна тобі не здається ця назва городка знайомою?
– Ні, а тобі?
– Я ніби її десь чула…!
Енгел не договорила бо їй подзвонила мама та попередила про те, що потрібно забрати брата зі школи.
– Ханна я мушу йти забирати Фелікса зі школи.
– Добре, тоді до зустрічі. Завтра я зайду за тобою!
– Ок, тоді до завтра.
Ханна пішла додому, а Єнгел за молодшим братом. Всю дорогу вона не як не змогла згадати де вона то чула. Енгел була майже біля школи не дійшовши вона вона бачить як Фелікс радісно грається зі своїми друзями. Та вона розуміє що не буде бачити цю веселу дитячу усмішку півроку.
– Фелікс! – гукнула його Енгел
– Енгел ти прийшла-а-а-а! – з радістю на бігу кричав Фелікс.
– Йдемо додому!
– Ура-а-а-а Ура-а-а-а додому!
Всю дорогу зі школи додому вона неяк не змогла забути о тій поїздці.
– Мама ми вдома! – гукнула Енгел
– Мама, мама, мама – радісно кричав Фелікс.
– Фелікс йди помий руки та йди їсти, на з мамою потрібно поговорити.
Фелікс пішов мити руки, а Енгел заговорила з мамою:
– Енгел щось трапилось?
– Нічого такого просто ми їдемо на пів року з першокурсниками з професором Кайєм в городок під назвою Елонія.
Аделіна завмерла на місці.
– Мама щось трапилось?
– Ні-ні, нічого такого! Дасиш номер профессора Кайя?
– Та, але зачекай хвильку!
Аделіна взволнована за те, що вона боїться щоб Енгел не дізналася за цих півроку, про те, що вона прийомна та вони приховували від неї цю інформацію.