Міністерство освіти і науки, молоді та спорту
Буковинський державний фінансово-економічний університет
А.В. Камбур
соціальна адаптація особистості
(путівник соціального працівника)
Чернівці
2012
ББК 60.550.354
К 18
УДК 316.422:316.752(477)
Друкується за ухвалою редакційно-видавничої ради
Буковинського державного фінансово-економічного університету
Рецензенти: М.Г.Марчук, доктор філософських наук, професор, зав. кафедрою філософії ЧНУ;
М.М.Сидоренко, доктор філософських наук, професор кафедри суспільних наук і українознавства, Буковинський державний медичний університет;
С.П.Яремчук, кандидат історичних наук, доцент кафедри соціології ЧНУ.
Камбур Андрій Васильович.
К 18 Соціальна адаптація особистості. – Чернівці: «Золоті литаври», 2012. – 252 с.
ISBN 9667577-05-8
У монографії аналізується проблема, яка полягає в існуванні суперечності між прагненнями людей спростити свої адаптивні практики через ідентифікацію власних та суспільних ціннісних уявлень, з одного боку, й відсутністю загальновизнаної ціннісно-нормативної системи – з іншого. У зв’язку з цим актуального значення набуває з’ясування особистісних уявлень та морально-ціннісних пріоритетів людей у процесах їх пристосування до нових соціально-економічних та політичних умов життя в суспільстві перехідного типу, до якого належить сучасна Україна.
ББК 60.550.354
УДК 316.422:316.752(477)
Andrij Kambur
Sociology of adaptation. – Chernivtsi: «Zoloti lytavry», 2012. – 252 p.
ISBN 9667577-05-8
The research problem consists in existence of contradiction between aspirations of people to simplify the adaptive practices through identification of their public value ideas and absence of generally recognized value normative system. Consequently, clarification of personal ideas and moral value orientations of people in the process of their adaptation to the new socio-economic and political conditions of life acquire significance.
© Камбур А.В., 2012
ISBN 9667577-05-8 © «Золоті литаври», 2012
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
Аналізуючи місце і роль соціальної роботи в системі соціологічних знань, слід визнати, що спираючись в якості методологічного підґрунтя на закони і закономірності теоретичної соціології, соціологія соціальної роботи конкретизується і збагачується через залучення результатів і методів інших галузевих соціологій. А значний обсяг взаємодії з ними підтверджує багатоаспектність, складність та інтегрований характер соціальної роботи як об’єкта соціологічного дослідження.
У соціальних науках, зокрема в соціології, значна увага приділяється аналізу процесів соціальної адаптації в умовах перехідного суспільства. Це закономірно, оскільки мінливість і динамічність життя, політичні та економічні нововведення суттєво змінюють буденність як окремих людей, так і груп, соціумів. Тому в сучасних умовах особливо затребуваними є соціологічні теорії, які б, з одного боку, розкривали соціальні, економічні, психологічні конфлікти і суперечності в системі “особистість – суспільство”, а з іншого – займалися б аналізом оптимізації реальних адаптивних механізмів та мінімізації їх негативних наслідків, таких як девіація, аномія, відчуження, деліквентність, конфлікт і т.ін., без осмислення яких практично неможливо гармонізувати та гуманізувати соціальні відносини, процеси і взаємодії між людьми.
Незважаючи на те, що за останні кілька років дослідження соціальної адаптації стрімко змістилося з периферії до центру наукових інтересів (Л.Корель навіть виокремлює нову галузь соціологічного знання – соціологію адаптацій), переконаний, що над розв’язанням цієї проблеми буде працювати ще не одне покоління дослідників, адже мова йде про соціально-психологічне засвоєння та поведінкові механізми людей у тому соціальному просторі, що постійно змінюється, вносячи корективи в адаптивні практики.
Особливий інтерес соціологів до цієї проблематики можна пояснити тим, що сьогодення надало дослідникам можливість бути свідками різких і часто непередбачуваних змін суспільних відносин, які здебільшого впроваджуються “згори”, а тому люди змушені так чи так реагувати на них. Наукове обґрунтування трансформаційного стану українського суспільства не обмежується емпіричною фіксацією різних його проявів, а торкається фундаментальних засад соціального життя, а саме: субстанційних проблем у взаємодіях особистості з трансформаційним соціумом, її самоідентифікації та адаптації, соціалізації в умовах руйнації усталених зв’язків, а також форм і методів подолання індивідом аномічного відчуження.