Сіра мишка, чи вже ні?

Транжирка!?

Я прокинулася, як завжди о 6:00. Розбудила Максимка, накормила його. Одягла чорні брюки і білу блузку, так як інших кольорів в моєму гардеробі нема. 
- Так, Максимко, я сьогодні не піду в школу, але тебе відведу. Ти сам прийдеш додому?
- Так, але...
Дздздздз - завібрував мій телефон, хто б це міг бути?
Жах, це Наталя Григорівна - моя класна керівчничка!
- Алло... - тремтячим голосом сказала я.
- Дашенька, добрий ранок, чому тебе вчора в школі не було, ти захворіла?
- Т... Так
- То ти сьогодні будеш?
- Ні... 
- Добре, я все владнаю, лікуйся.
- Дякую, допобачення... - тремтячим голосом сказала я.
Хух, як добре, що вона мене любить. Так, я хоч і ніколи не прогулювала і не брехала, але й не дурна, біля школи мене сьогодні бачити не повинні.
- Максимко, вибач, плани змінилися, ти зможеш сам піти в школу?
- Так, але чому ти обманюєш і прогулюєш, я тебе не впізнаю...
- Вибач, але ти ще маленький, щоб це зрозуміти, виростеш тоді зрозумієш.
Він засумував.
- Ей, ну ти чого? - я посміхнулася і обійняла його.
Він відповів мені тим самим.
- Зустрінемося ввечері -  попрощалася я.
- Так, до зустрічі.
Брат пішов, з чого ж мені почати?
Для початку:
Я знайшла в інтернеті гарні боксерські перчатки і замовила їх.
Далі я весь вчорашній вечір думала і вирішила зробити наступне:
Я надрукувала два оголошення:
"Потрібна няня, яка любить спілкуватися з дітьми. Для догляду за шестирічним хлопчиком. Всі подробиці при спілкуванні. Телефонувати за номером +3806698***4*".
"Потрібна доморобітниця. Всі подробиці при спілкуванні. Телефонувати за номером +3806698***4*" .
Ну ось, це я надрукувала на прінтері, а ще ці оголошення опублікувала на своїх сторінках у соц мережах. Так, я не настільки відстала.
Тепер піду в торговий центр, здається його називають ТЦ, так, піду в ТЦ, я багато читала книжок типу - "Дерзкая", " Дерзость - это диагноз ", " Дерзкая жизнь", "Дерзкие подружки", " Стерва", "Стервозность навеки" і інші, тому знаю, як маю себе вести і що з одягу обирати теж знаю, надіюся все буде ок. Забула сказати, я хочу стати не просто дівчинкою, хочу бути тою, кого не образять, на кого рівняються, яку хочуть... 
Я пішла в ТЦ і купила:
2 пари джинсових міні шортів, так як зараз весна, то і купую по погоді.
Джинси : чорні, темносині, блакитні, рвані чорні, рвані сині. Топ : спортивний сірий з рожевими полосками. Футболки: розлітайки, кислотно жовта, блакитна, сіра з "дружелюбним" котом. Майки: чорна з написом зеленого кольору "bitch", кислотно блакитну і рожеву, темносиню, білу з ананасами. Ще купила кросівки чорні Nike, білі конверси, чорні макасини, чорні в білий горошок сліпони.
Так поскільки тепер я ще буду ходити в клуби і на вечірки треба купити щось на вихід, тому я купила яскраво червону сукню до коліна і бежеву сукню в пол, а все інше що буде потрібно куплю пізніше. До суконь я купила червоні і чорні туфлі на шпильці, виглядає досить гарно. (Самооцінка росте - це вже прогрес!) Ще я вирішила купити чогось теплішого, тому взяла сірий спортивний костюм, чорну кожану курточку, та вздуту жилетку бірюзового кольору.
Тепер можна і додому. Жартую, я ще сходила в авто салон і купила собі чорний байк (моя ласточка), і да, водити я вмію, мене тато вчив і я добре навчилася навіть права є. Я вийшла з ТЦ в чорних джинсах порваних на колінах, білій майкі з ананасами, чорних кросах та в чорній кожанці. Сіла на мого залізного друга і поїхала додому. Кааайф! Не думала, що так швидко змінюся, але це так приємно відчувати свободу, їхати на великій швидкості, напевно саме цього мені і не вистачало... Страху майже не залишається, хоча думки про поліцію з'являються в моїй голові.
- СВОБОДАААААА - закричала я на весь голос, не знаю чому, просто захотілося.
Ось я вже приїхала до салону краси. Прямо перед дверима я зустріла одну сумну дівчинку, мене не цікавило що з нею сталося, я просто запропонувала їй на один день роботу, на яку вона згодилася. Вона роздавала оголошення які я сьогодні роздрукувала, та їх клеїла на стовпи, за що я їй заплатила 50 грн. 
- Доброго дня. - привітався до мене високий брюнет, років так 25.
- Доброго.
- Що вас цікавить?
- Зробіть мені зачіску, яка буде мені дуже личити, але щоб я до останньго не знала, яка вона буде. Ще хочу підрівняти форму брів. І це все.
- Добре, я вас зрозумів.
(Пройшло 1,5 години)
- Я закінчив, можите дивитися.
Я переживала і повільно повернулася в кріслі. Те, що я побачили привело мене в шок, хороший шок. Волосся мені підстригли трішки, вище лопаток і тепер я блондинка, дуже гарноооо!
- Дякую!!! - я обійняла майстра. І розрахувалася.
- Можна твій телефончик?
- Звичайно можна, але в наступному житті. - сказала я з наглою посмішкою і надіслала повітряний поцілунок.
Хто б міг подумати, що ще 2 дня назад я була страшною дівчинкою-ботаном, а сьогодні до мене вже залицяються. Я змінила повністю свій стиль, і саме головне я сама собі подобаюся. 
Далі мені пощипали брови, давайте вам нагадаю, що я ніколи в житті їх не щипала. Тепер моє лице виглядає ще більш привабливо.