«таємниці підземелля»

Глава друга "У пошуках істини"

Глава 2: «У пошуках істини»

Тиждень був дуже нудним. Вони ледь дочекались вихідних. На навчанні був повний завал, тому під кінець дня вони були немов вичавлений лимон. Зібравшись у суботу в кафе вони почали обдумувати можливого власника знахідки.

-"А може, то були якісь сатаністи" -, припустила Булла

-"Наврядче, - відповів Нік- ми ж чули дзенькіт лопати, плюс знайшли медальйон. Це могли бути якісь шукачі скарбів".

-"А я думаю, що це такі шукачі пригод як ми"- , втрутився Майк.

-"Так, а лопату взяли для самооборони?" – сказала Кетрін. Я думаю , що це могли бути якісь пранкери чи школярі, яким нема більше чим зайнятись, як насміхатись з людей.

-"Або його загубила якась багата людини. Все можливо. То що, будемо йти до печери ще раз?" – запитала Ліз

"Так!" – в один голос відповіли друзі, але вирішили відкласти цю справу на потім, щоб не навести на себе підозру і пошукати більше інформації про печеру, здогадки про можливих злочинців, пошукові запити, що стосувалися усього, що розташовувалося на території їхнього міста. Кожний отримав персональне завдання, і друзі домовились зустрітись у кафе через тиждень.

Неділя пройшла швидко за переглядом серіалів та виконанням домашнього завдання. Вночі Лізі знову снилось якесь місто. Вона блукала лабіринтом і щось шукала. Лабіринти та орнаменти були якимись дивними, не нашої цивілізації. Але Лізі спихнула все це на перевтому. Наступив ранок. Хоч Ліз і ненавиділа понеділки, але час пролетів напрочуд дуже швидко. Її клас ходив на екскурсію до музею стародавньої історії. Вона найбільше любила такі уроки. Їм розповідали про звичаї і традиції людей тих часів. Особливо їй сподобалась легенда про мінотавра та лабіринти. Вона вже знала про що буде розповідати своїм друзям. Останні дні тижня швидко минули.

Зустрівшись, друзі замовили піцу та кока-колу і стали обговорювати події. Першою почала розову Ліз:

-"Я думаю, десь має бути якийсь потаємний вихід чи лабіринт. Як у легенді про мінотавра. Нам про таке розповідали у школі".

- "Так, гарний варіант,- сказав Майк. А що ти дізналася про медальйон, Кіті?"

- "Ооо, це дуже дорога річ, як для простої людини. Належала одному графу і передавалася з покоління в покоління. Виготовлений з дорогоцінного каменю. Зазвичай туди вкладали фото того, кому воно належало чи належить на даний момент. Також, він може світитись у темряві, але не довго. Не більше тижня чи двох.!

- "Цікаво, цікаво,- сказав Нік, - то що ж може робити така особа у печері? Якщо це коштовна річ, то певно й людина з грошима."

- "Може, припустила Ліз, його викали і намагались перевезти у інше місце, але загубили?"

- "Все можливо. А надпис?" - не вгамовувався Нік.

- "Я пробила ініціали, - сказала Кейт, -саму дівчинку я ніде не знайшла, але побачила сторінку її мами. І фото цієї дівчинки. Видно, що сім’я з грошима. Тому, можу припустити що вона ходила до печери і там загубила кулончик. А от щодо надпису не знаю. Наврядче їй захотілося посміятись над кимось. Я ще нічого не писала цій жінці, Джоан Кембл, але за потреби напишу. Буду тримати вас у курсі. А ще я думаю, що вона б повідомила про зникнення дитини. Хоча, це в кого як. Деякі люди не люблять повідомляти про сімейні проблеми."

- "Гарна теорія про скарби, може це багаті люди, які хочу ще більше збагатитись? До речі теорія Лізі правильна, там багато лабіринтів. І нам пощастило, що ми не загубились. Наступного разу будемо обережнішими. Також там можуть знаходитись скарби, але це лише легенди. Печера дуже старовинна, у 2005 році її закрили через обвалення. Кажуть, там загинула молода сім’я, але рештки так і не знайшли. Але доступ іншим громадянам перекритий. Ця печера може щомиті обвалитись" – повідомив Майкл

- "А я помоніторив пошукові запити за останній час і багато переглядів отримали статті про печери цього міста. Також багато людей цікавились скарбами та легендами. Я навіть бачив одну групу, в якій можна було отримати гроші за легенди та інші цікаві відомості. А також якась організація організовує екскурсії. Притому мене насторожує те, що запрошують маленьких дітей у гості, підлітків, а не дорослих чоловіків та жінок які можуть себе захистити". – сказав Нік

-" Тобто ти думаєш, що це контрабанда?" – сказав Майкл

- "Можливо, але це лише припущення. До речі, як вам піца з морепродуктами?"

-"Дужу дуже смачна, - сказала Лізі,- одна з моїх улюблених. А ви чули щось про новий фільм що вийде, «Сутінкові мисливці». Я хотіла б піти, але це наступної суботи, а в нас тут така справа…"

-" А й справді, давайте сходимо"-, підтримала Кейт, ми давно не були разом на фільмах.

- "Я не проти, ці люди все одно нікуди не дінуться. А що ви думаєте, хлопці?"

-" Як на мене це дуже добре, - сказав Нік, - адже нас можуть помітити. Краще трохи посидіти у засідці, щоб не навести підозри."

- "Так", - підтримав Майкл, завжди треба діяти обережно.

- "Отже, що ми вирішуємо? Де зустрінемось?" – запитала Ліз

- "Давайте о п’ятій годині вечора коло кінотеатру. Усі зможуть?"

- "Вибач, Майк, друзі, але я напевно не зможу піти на цих вихідних. – Сказала Белла. В мене олімпіади, екзамени, я нічого не встигаю. Ви не образитесь якщо мене не буде?"

-" Нам тебе не вистачатиме. Але в цьому немає нічого такого. Ми всі через це проходили, а в когось ще все попереду."

- "Домовились"

Друзі домовились що напишуть у бесіду у соціальній мережі якщо щось буде відомо про печеру і ту дівчинку. На них чекав важкий робочий тиждень. Вони ще трохи погуляли по місту і розійшлися додому. Вечір був теплим, хоча була осінь. Але на вулиці вже темніло, тому Лізі й Беллі скоріше за все перепаде від батьків вдома.