Тиша у пеклі

Звичайний день

Одразу після знайомства з нашими героями ми потрапили у наступний день. Четвер, пів восьмого ранку.
Нарія зібрана очікує молодшого братика. Та поспішає на уроки у школу. Але потрібно спочатку завести Остома у його клас.
– Нарі-і-і. - Саме так зазвичай Остом кликав старшу сестру.
– Що, знов у школу не хочеш йти? Я вже десятий рік ходжу сюди. А ще потрібно кудись вступати та знову вчитись. Набридло! - Гнівно виразилась Нарія.
– Чому ти без настрою? Я лише хотів розповісти про те, що мене вже не потрібно у самий клас проводити. Я дорослий та дорогу вивчив.
– Пробач! В мене сьогодні важлива контрольна та й нервую.
– Зрозумів. Ти не відповіла на моє питання... Можна на цей раз я спробую сам піти?
– У клас йди сам, але у школу разом! Я також там навчаюсь. Та й нам всеодно йти одним шляхом. - Усміхнулася Нарія. Взяла братика за руку та попрямувала у школу.
Тим часом Вікторія - мати Нарії та Остома. Теж не марнувала часу. Прибрала кухню та почала збиратись на роботу. Працювала вона на звичайній фабриці цукерок. Ця праця займає у Вікторії досить багато сил та часу. Та й зарплата не достатньо велика щоб забезпечити себе, дітей та рахунки за домівку. Тому шукала більш економну та затишну квартиру. Про це дітям вона повідомить сьогодні.
Як і писалось вище, сьогодні був звичайний день без пригод.
Після закінчення уроків Нарія очікувала брата біля вахти. Чекала вона не довго лише п'ять хвилин.
– Нарі-і-і, сьогодні в мене був найкращий день у школі! Ми сьогодні разом із класом грали у різні цікаві ігри. Тому, що наш вчитель захворів. Ні, мені звісно його шкода але ігри мені сподобались. А у тебе як справи? Впоралася зі своєю «важливою» контрольною? - З кумедним виразом обличчя та усмішкою промовив Остом.
– Це добре що тобі сподобалось. У мене все добре. Контрольну написала але оцінки поки ще не оголошено.
Після зустрічі Нарії з Остомом вони попрямували разом додому.
Коли діти повернулись додому Вікторії ще не було. Тому Нарія, як старша сестра. Приготувала хоч і прості але смачні видбивні з гречаною кашою.
Після запросила брата до столу на вечерю...
Одразу після вечері кожен розійшовся по кімнатах. Щоб зробити на завтра домашнє завдання для школи.
Через декілька годин, перед тим, як Нарія та Остом планували лягати спати у ліжко. Відчинились двері у дім. Вікторія нарешті повернулася додому.
– Мама! - Скрикнув Остом та у прижку побіг зустрічати.
Вікторія була наскільки втомлена що ледь трималася на ногах. Вона покликана до себе ще Нарію, щоб розповісти про плановий переїзд.
Звісно прощатися з великою, часною домівкою у якій прожили все своє життя не хочеться. Але іншого виходу немає. Тим паче що Вікторія все-таки знайшла квартиру.
– Потрібно зібрати речі! Після школи разом поїдемо оглядати квартиру. Потрохи але перенесем усі свої речі туди. А зараз розходимось по кімнатах. Завтра у всіх нас насичений та важливий день. - Промовила з сумним поглядом Вікторія.
У всіх зник настрій...
Вікторія нарешті повечеряла, зібрала декілька сумок своїх речей та лягла у ліжко.