Я обов'язково повернусь

Розмова

На наступний день батько довго не повертався додому. Мати крепко замкнула двері та повернула ключ декілька разів. Вона залишає його у замковій щілині. Якщо Віруючий явиться до них сьогодні додому, то точно має бути справжнім Дияволом, адже відняти у сім'ї і другу дитину це вже просто нелюдно.

Катерина сидить за столом у своїй кімнаті та виконує домашнє завдання. Чорнила в ручці майже закінчились, і тому ручка трохи царапає папір. В якийсь час вона відволікається і просто вимальовує щось на чернетці. Це було лице, схоже на її власне – ті ж високі вилиці і трохи розкосі очі, ті ж тонкі брови і губи, тільки чубчик лежить трохи інакше, волосся довше та у губи родимка.

Катерина ніколи не знала, як виглядала її сестра, але зараз вона була впевнена, що це Анастасія. У зсунутих бровах, в напівусмішці є щось таке нахабне, приховане, безстрашне, чого напевно не змогли побачити батьки. Катерина завжди вважала, що в чомусь вони, мабуть, схожі.

На вулиці почулись чиїсь кроки. Катерина тихенько спустилась по сходам вниз. Жодна сходинка не рипнула, тільки спляча мати в кімнаті неспокійно зітхнула і перевернулась на інший бік. Катерина притулилась лобом до дверей і замерла.

– Тато? – спиталсь вона тихо-тихо.

Але ніхто їй не відповів.

– Мене не обманеш, – сказала вона і самовпевнено всміхнулась.

– Розмовляєш зі мною, а не боїшся, що я зараз увійду? – сказав, нарешті, Віруючий.

– Ти можеш увійти лише тоді, коли я сама відкрию тобі двері. Сьогодні ж не неділя. Так, я багато чого про тебе знаю, – майже сміючись, відповіла йому дівчина.

Катерина тихо хихикає, чи істерично, вже статут боятися за весь час свого життя, чи просто тому, що це забавно.

– Наприклад? – Віруючий не стукає і не ходить, він зупиняється коло дверей та прислуховується.

Так можна дати поспати всьому населенню.

Якщо зайняти його довгими бесідами, тоді жителі зможуть хоч трохи відпочити. І нехай це і буде затишшям перед бурею, і нехай він потім когось забере ...

– Я розповів тобі завтра, Віруючий, – відповідає Катерина, зжимаючи ручку від дверей. – Приходь увечері.

За вікном свистить вітер, але на цей раз свист його здається майже веселим.
дівчина впевнена, що він прийде.