Як тихо плакала ніч...
Як тихо плакала ніч...
Якось тихо плакала ніч,
Зриваючись раптом на крик.
Може, щось у неї болить?
Тіло? А то й душа?
Може, шрам від зірок не зник,
Що кололи мов сто ножів?
Може й так...
Так гуляло лише відлуння
Крику в мені самій.
Світ мій раптом увесь зубожів,
Він без тебе такий німий...
Як ридала у шибку ніч,
Зриваючись раптом на крик,
Билось сотнею аритмій
В моїм серці...
В мені самій...
08.05.2018.
****
Мрійливий погляд...
Замислила щось, певне...
Посперечатись із земним тяжінням,
Впасти в небо?
Чи розлетітись на друзки так ревно,
Неначе то обов'язок святий!
А, може, і літати їй одній нетреба?
Її впіймали?
Най би крила дали!
Най би для неї він був не лихий...
Той погляд...
Думка...
Мрія...
Скоріш би крила дали!
26.03.2018
***
26.03.2018Нічого... лиш спокій в очах...
Нічого... згоріло, розсипалось в прах,
Оскомина зщезла... пішла
А звалась коханням вона.
Крилатим лелекой злітала,
Кохалася, ніжилась... впала...
І, може, я раю шукала?
Знайшла... та чужого.
То й впала... пропала.
Я, знаю, що раю такого
Палити не можна - святе.
Заплющила очі на те,
Не трону, не трону чужого!
Можливо, знайду ще й своє.
13.09.2017
****
Обійми мене ніжно крилами,
Розкажи мені як буває.
Хай проллються дощі зливами
Мріє, болю на світі немає?
21.08.2017
*****
Коли буває так, що все занадто,
Занадто болю, сліз, жалів,
Душа зривається у прірву раптом.
Занадто порваних залізних ланцюгів.
Вони вже не тримають тіло й душу разом
Над урвищем пустого забуття.
Один лиш крок, краплина часом
Штовхнуть туди без вороття.
І дуже важко підіймати
З безодні душу у простий буденний світ.
Тож не спішіть у прірву знов штовхати
Того, хто вам довірився навік.
15.07.2017
*****
Згадалось раптом літо,
Ось так, посеред дивної зими...
Згадалось й дивне "не-кохання",
Яке не повернути, хоч й проси...
Та вже й нетреба....
Дивно, як ті думки пусті
Влізають в голову хоч їх ніхто не манить!
Мабуть, поменше буду в самоті.
Хай трохи менше болем лихоманить...
Та все ж згадаю літо...
Ось так, посеред дивної зими...
І біс із тим химерним "не-коханням",
Яке не поверну тобі, хоч і проси!
20.02.2018
******
Любов – це крила, та не кожен знає
Змахнути ними як, щоб полетіти –
Хоч якби вчився ти, та так буває,
Що крила зламані не хочуть жити
Добавить в библиотеку 