Життя у постійному русі
Дитячі мрії
Мені сьогодні сім... Все як завжди, мама на кухні метушиться з приготуванням святкової вечері, а тато на роботі...
Ось в двері заходить моя бабуся, трохи стомлена, але з посмішкою на обличчі і... з подарунком!!! Що потрібно для щастя дитині в сім років, чесно не багато увага рідних людей, щоб всі дарували свою любов та тепло...
Хоч бабуся втомлена, тому що з нічного чергування але завжди привітна до всіх, а сьогодні щей мій день народження! Скільки побажань від неї я ще не чула. Мені завжди подобалося слухати її історії, про її роботу адже в неї ой яка не легка робота- лікар на швидкій допомозі...Вона постійно в русі: травми, кровотечі, підвищений тиск і таке інше.
І ось ми в трьох на одній кухні, дві з половиною господині) Святковий стіл майже готовий, лишилось дочекатись лише тата.
І ось я чую такий знайомий голос: "Де моя пташечка"!
"Я тут !" Відповідаю я і не стримую радості, від того що вся сім'я разом.
Немає нічого кращого за дитинство! Це така пора коли ти просто ти! Як же воно швидко пробігає.
І ось минає моє день народження...трохи сумно...мама заносить тортик, а на ньому сім свічечок горить і каже: "Загадай бажання і задуй свічки"!
Вогонь так заворожував мій погляд, і я точно знаю чого побажати, чого хочу. І подумки я загадала:"Хочу стати лікарем". І задмухала всі свічки за один раз під оплески рідних...
Добавить в библиотеку 