Холодна ніжність

Розмір шрифту: - +

Розділ 1: Людмила

Веселі вогники миготіли під дахом особняка. Ніч. Самотній чоловік стоїть на нижній сходинці й нервово поправляє запонки на дорогій сорочці.

— Добрий вечір, дорогі глядачі. Ми раді вас вітати в новому сезоні шоу, яке підкорило серця мільйонів глядачів на планеті.

— Стоп! Господи, хто натягнув на нього цього дурного метелика? — Аліна зі злістю глянула на своїх підлеглих, а я сховала голову в плечі. — Міло, хутчіш на майданчик і нехай він зніме це негайно!

Щодуху я пустилася виконувати наказ начальниці. Зла Аліна — це страшніше за цунамі та землетрус. Вона змітає все на своєму шляху, немов ураган Катріна. І, якщо ви гадаєте, що бути дівчинкою на побігеньках погано. Даремно. Я від Аліни втекла, а ось там залишилася половина команди, яка вислуховує жахливі слова.

— Оль! Швидко краватку для ведучого! — вихоплюю з рук здивованої костюмерки гладкий шматок тканини та біжу на знімальний майданчик.

Нас тут зібрався натовп народу. Кожен зайнятий своєю справою, і тільки я напохваті практично у всіх. Навіть оператор і той просить збігати та принести запасний акумулятор, який він забув.

Але я не скаржуся. Я дуже рада цій можливості вирватися зі свого кошмару. Хоч ненадовго. Я рада доторкнутися до чужого щастя і можливостей. Тому що у мене, як це модно зараз говорити, карми не вистачило на щось гідне. Ну і зарплата тут, звичайно ж, вище, ніж на лотку.

На знімальному майданчику Матвій — ведучий шоу — смикає в руках метелика і винувато на мене дивиться.

— Гаразд, не сумуй, — ласкаво посміхаюся цьому, в цілому, красивому чоловікові. Він високий, карі очі й солом'яного кольору волосся. Мрія багатьох незаміжніх нашої групи.

— Але їй же завжди подобалися метелики, — я мовчки розвела руками. Не буду ж я пояснювати колишньому чоловікові Аліни про мінливості її характеру. Це навіть не смішно.

— Все добре. Головне — посміхайся, тебе любить камера, — зав'язала пишний вузол і підморгнула Матвієві.

— Ти диво. Дякую, — я кивнула і, перш ніж втекти, швидко подивилася на нашу зірку. Красень. Але не для таких, як я. Можливо, коли він починав своє сходження у нас був би шанс.

Як і багато хто, я колись мріяла про велике і світле кохання, звичайно ж, з принцом. Не менше. А потім щось пішло не так. Напевно, це сталося тоді, коли я відмовила дорослому хлопцеві зустрічатися зі мною. Ну а як? Він же старший за мене був на цілих дев'ять років.

Важко зітхнула і з бігу перейшла на крок. Заміський особняк винайняв канал на весь сезон. Основне дійство тут і, раз на тиждень виїзне знімання. Тіниста алея вела до гостьового будиночку, де розташувався наш штаб — серце всього проекту. Ми це називаємо королівством Аліни. Вона про це знає і нітрохи не сердиться.

Тихенько зайшла до кімнати та сіла в кутку. На стіні висять чотири телевізори з різними ракурсами фільмування.

— Четверта камера великий план! — Аліна, як шуліка стежить за тим, що відбувається і ми, тут присутні, теж.

— Я вважаю, що в нас багато спільного, — ефектна блондинка грайливо посміхається нашому герою і простягає руку для поцілунку.

— Боже, мене зараз знудить, — Ігор кривиться і закочує очі.

— Тебе в принципі від баб нудить, нетрадиційний ти наш, — Аліна посміхнулася через плече. — Ти не показник. А ось принц наш потік від неї. Не здивуюся, якщо вона дійде до трійки.

— Та по ній відразу видно, що стерво, а наш мільйонер таких не любить, — Надя киває своїм же словам, від чого її пружні кучерики гойдаються. — Максимум, що їй світить — вилетіти шостою.

— А що скаже наш психолог? Оленочко, просвіти нас про це диво, — іронія лилася струмком. Якщо Аліна іронізує — значить все йде добре.

— Ви ж розумієте, що я не можу розкривати чужі таємниці? — жінка поправила прямокутні окуляри й склала руки перед собою як зразкова учениця.

— Олено, позбав нас від свого занудства, — Аліна застогнала. — Краще скажи, що вона за фрукт такий?

— Це професійна етика. У Анфіси є певні труднощі, але я не стала б їх відносити до стервезністі.

— О, ось це вибух! Хлопці, я твердо роблю ставку на цю крихітку. Перша камера великий план! Мені потрібна реакція героя, покажіть зірки в його очах.

З чорного лімузина вийшла приголомшлива брюнетка. Я не знаю як герой, а у мене вже серце завмерло і слина потекла. Господи, та як же це можна бути такою досконалою?!

Висока, з фігурою пісочного годинника вона не йшла — пливла. І з кожним кроком її засмагле стегно взаклично оголювалося в сміливому розрізі довгої сукні, що облягає. Спокуслива посмішка грала на яскраво—червоних губах, відверте декольте гордовито показувало впевнену Е-шку.

— Радий вітати, — у Даріуша захрип голос і, очі приросли до грудей дівчини.

— Навзаєм. Я стільки про тебе чула, але навіть не мріяла познайомитися, — боже, у неї ще й голос низький, грудний. Щастить же деяким!



Элен Чар

Відредаговано: 19.09.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись на передплату