Аннотация к книге "Коли відлітають ластівки..."
Теплого весняного дня ми з Лілею над чимось голосно сміялися, як раптом сестра схопила мене за руку: «Тихіше, - прошепотіла вона. – Ми можемо їх налякати…» Я простежила за Лілиним поглядом і побачила, що під нашою стріхою в’ють гнізда ластівки. Кілька років тому до старого будинку, в якому мешкали ще наші прадіди, батьки добудували кімнату й веранду, яку й уподобали собі птахи. Вони метушилися, носячи у дзьобах грудочки вологої землі, дрібних гілок чи пір’я, і вже за кілька днів ластівчина хата була готова.
1 комментарий
Авторизуйтесь, чтобы оставлять комментарий
ВойтиСпасибі за історію.
*Тільки краще бабуСину.
Зимняя Алина, Дякую!
Удаление комментария
Вы действительно хотите удалить сообщение ?
Удалить ОтменаКомментарий будет удален безвозвратно.
Блокировка комментирования
Вы дейтсвительно хотите запретить возможность комментировать ?
Запретить Отмена