Кристалічні печери мага тіней

Дівчинка а Норворс експресі

Чарлі обурений мовчанням Білла йшов за ним по сходах. Їх знов зустрів бармен привітавшись й обслуговуючий відьму в яскраво червоному капелюшку. Звернувши в якийсь коридор, в якому не було дверей, тільки в кінці їх чекала велика простора кімната. По серед кімнати стояв стіл, на якому стояла напівпрозора куля.
- Це, Чарлі, телепорт на алею демонії, там ми зможемо купити тобі чарівну паличку, перо, додаткові книги, і все таке.
- а де ми гроші знайдемо?
- за це не переживай, я знайду. Торкнись кулі. Чарлі послухав, куля була мов крижана. Як тільки Білл торкнувся кулі, Чарлі мов моргнув, й перед його очима вже була друга картинка. Перед ним була простора вулиця, о по боках вулиці було багато магазинчиків й дерев, листки яких переливалися різними кольорами.
- так.. Спочатку паличка.. Про бурмотів Білл, й повів до магазину над яким красувалася вивіска " Палички любих чарів".
Зайшовши в магазин, їх зустріла привітна жіночка.
- доброго вечора, мої любі. Сказала вона.
- нам потрібна чарівна паличка. Першокласник. Пояснив Білл, ніби вони зайшли в магазин де продається все, а не тільки чарівні палички. Жіночка здивовано поглянула на Чарлі й почала щось видивлятися серед паличок, які висіли на стіні.
- так.. Може підійде оця. Сказала вона й простягла одну з паличок.
- а тепер змахни нею. Чарлі плавно замахнув, й з палички повіяв сильний вітер що розкидав папери по всьому магазину.
- не ця.. Може.. Оця? Й жіночка дала іншу.
- махни.
Чарлі замахнув паличкою, й нічого не трапилось.
- скоріше всього ця.. Проте.. Жіночка поставила каламар по центру стола й сказала- змахни паличкою з низу в верх.
Чарлі так і зробив, й каламар піднявся в повітря.
- а тепер повільно опусти.
Каламар почав опускатися але впав переливши чорнило на папери що залишилися.

- добре..Перша спроба, але ця паличка чудово вам підходить. Вона простягнула паличку а Білл підкинув ще кілька монет.
- пішли Чарлі. Сказав Білл плвівши Чарлі до іншого магазину.
- тепер пера. Ходімо
Вони зайшли ще в якусь крамничку, де купили орлине перо, і ще пару мантій, та різні книги. На дворі вже сутиніло, а безхмарне небо затулили чорні хмари.
- ой ой. Нам потрібно повертатися до світлої відьми. Вони попрямували до крамнички з мітлами.
- вау! Люди справді можуть літати на мітлах?
- я тобі більше скажу, є світові ігри з квідичу, гра в якій гасають на мітлах. І в школі є команди з квідичу. Кожен гуртожиток має команду, й на протязі року вони змагаються.
- А мене візьмуть до команди!?
- можливо з другого класу.
Вони зайшли до крамнички, де на стендах красувалися нові моделі мітл. Всі скупчилися біля стенду з якоюсь мітлою. "Іскра" Найшвидша й найпрактичніша мітла цього року. На ній літають багато світових учасників ліг. Перешіптівалися люди.
- нам сюди. Сказав Білл повівши його до кімнати з каміном.
- взагалі було б добре явиться, але ми не можемо. Тому підемо порошком флу. Озвавмя Білл дістаючи пакетик з порошком.
- ти вже не будеш трястися наче ошпарений? Сказав Білл висипаючи трохи порошку в камін. Чарлі відчув як почервонів. Вони повернулися до бару. Людей було вже меньше, а бармен сидів й нудьгував.
- вночі я до тебе підійду, Флінт. Сказав Білл проходячи його. Зайшовши в кімнату, Білл сказав.
- завтра ми прокидаємось, й я відведу тебе до школи. Якщо чесно мені теж туда, тому поїдемо разом. Білл усміхнувся.
- а тепер іди спати. За вікном пиріщив дощ й чувся грім.
- а можна ще питання? Запитав Чарлі вже лежачи в ліжку.
-що?
- якими були мої батьки? Чому вони мене покинули.
- я б сказав, що це не по їхній волі. Похмуро відповів Білл й пішов з кімнати. Зійшовши в низ по сходах Білл сів біля Флінта.
- пляшку вогневіскі. Більш настояну. Сказав він наче не своїм голосом. Голос був холодним й засмученим.
- Секунду, що вже трапилось?
- Малого забрав. Він про батьків згадував.
- ааа..
- Він вважає що вони спеціально спекались його. Й що вони живі.
- ти досі це пам'ятаєш?
- Так.. Він додав мені впевненості, й допомагав в повню.
- зрозуміло.
Білл зробив добрячий ковток вогневіскі й продовжив.
- Малий його точна копія. Але.. Ти б бачив як він мене боявся...весь трусився й зблід мов смерть.
- Думаю ти не краще, в тебе теж лице мов в муці.
- Я що досі такий страшний? Як всі довідалися, підтримував мене тільки Фред. Вони відходили від мене на метрів п'ять. Думали що я...здичавію й пошматую їх. Мені боляче на нього дивитися. Він нічого не знає, не думаю що в Уильямів йому було добре. Я прирівняв його з Гаррі Поттером. Якщо він прочитає хоч одну книгу, зрозуміє що з його батьками.
- а що ти сказав?
- я сказав що він з Гаррі дуже схожі. Як.. Так щоб делікатно йому це пояснити. . . Він сам про все довідається.
- думаю в нього буде багато запитань.
- так, але це буде пізніше... Коли я дістав ніж-всевідкрий, він здригнувся, неначе я збирався вбити його. Чому мене всі так бояться? Хіба я такий?
- Білл, друже, іди спати, краще виспатися.
- зараз. Білл допив вогневіскі й попленьався на гору. Чарлі вже спав скрутившись в клубок. Білл лежав на ліжку втупившись в стелю. Думки в його голові перемішались, він не міг заснути. Чарлі знову приснився кошмар. Коридор, жахливий сміх, й біль в серці як прокинувся.
- малий, що с тобою? Запитав Білл здивовано дивлячись на Чарлі. Той сидів тримаючись за серце.
- н.. Нічого. Просто кошмар. Чарлі постарався влягтися проте біль в серці не вщював.
- а ви чому не спите? Несподівано для себе запитав Чарлі.
- давай звертатися на ти?
- д-добре.
- не знаю, не спиться.
Вони мовчали й майже не спали всю ніч по своїм причинам. На ранок проснулися втомленими, Білл взагалі не спав. Лежав й чекав дзвону будильника. Зібравши всі речі Білл і Чарлі в мовчанці зійшли вниз. Замість бару, в якому ще вчора було купу людей перетворився на велику залу. Люди метушилися біля Центральної колони. Чарлі замітив, що люди які бігли прям в колону зникали.
- потрібно лиш пройти через колону. Сказав Білл й повів його до колони.
- не бійся. Довірся мені. Зараз ти розбігу біжиш в колону, я за тобою. Не переживай, валізи я теж заберу. І з білкою все гаразд буде. Біжи. Чарлі зітхнув, йому було страшно. Поборовши страх Чарлі заплющив очі й побіг. За мить він вже був на вокзалі. Люди в мантіях метушилися й заходили в вагони потягу. Чорний потяг " Норверс експрес" видихав
хмари диму. Чарлі обернувся, й з колони на вокзалі з'явився Білл з двома валізами.
- бачиш? Білл глянув на годинник.
- через п'ять хвилин поїзд рушає. Пішли! Вони поспіхом забігли в вагон, й знайшли вільне купе. Вони склались, й поїзд рушив.
- Чарлі.
- що?
- а в тебе є друзі, ну там.. Може з чарівників?
- ну... Так. збрехав Чарлі.
- Вони чарівники? Чарлі не знав що відповісти.
- ну.. Ні.
- а.. Може знайдеш собі друзів тут.
- а.. Так-так. А ви теж вчитеся в школі?
- ні. Я там живу. Й я казав що, може перейдемо на ти?
- ого! Круто! А як там жити?
- нічого цікавого. Можливо, я тобі покажу де я живу!
- Було б круто. Але їхню розмову перервало відкриття дверей. Якась дівчинка з темно-синім коротким волоссям й на диво яскраво жовті очі. Вони як сонце неначе освітлювали купе.
- а.. Тут вільно? Запитала вона. Не встиг Чарлі щось сказати як його урвав Білл.
- так, заходь! Дівчинка сіла як найдалі він них й читала книгу.
- тож.. Продовжив Білл.
- ти тут вперше? Запитав він.
- так. Дещо сором'язливо сказала вона.
- а як тебе звуть?
- е.. Луна.
- красиве ім'я а це Чарлі. Показав Білл на Чарлі що явно почервонів.
- привіт. Сказала луна.
- я.. Е.. П.. Привіт. Не знаходив слів Чарлі. Він відчув пустоту в грудях. Його приваблювали ці жовті очі. Він хотів подружитися з луною, але не знав як. Чарлі не міг сказати ні слова в її присутності.
- ну.. Я піду? Сказав Білл, дістав свою валізу й подався з купе залишивши Чарлі й Луну вдвох. Всю дорогу Чарлі дивився у вікно а рубелла спала у нього на колінах, й думав як почати діалог проте луна сама почала.
- ого, це в тебе білочка! Така гарненька! Ви такі схожі. Сказала луна.
- а.. Ну.. Це рубелла.
-а можна погладити?
- звичайно. Й луна взяла Беллу на руки.
- красуня. А білл, це твій друг?
- ну.. Напевно.
- всі чомусь його бояться, але я думаю, що він хороший.
- я теж так вважаю.
- а ти читав вже історію магії? В ній стілки таємниць. Ось наприклад чому в всіх школах як традиція їхати на експресах.
- не читав, не знаю.
- а ще... Вони розмовляти до того часу як потяг почав зупинятися. В купе зайшов Білл, й позвав Чарлі й Луну виходити з вагону.

- Ого!