Откомментировал книгу Бегущая во сне30.05.2021, 23:36:32
Ну що я скажу... Книга не здивувала, все як я вже звикла в тебе бачити: цікавий сюжет, "об'ємні" герої з складними характерами і несподівані повороти. Нічого нового(((
А якщо серйозно, то ти задала дуже високу планку і успішно її підтримуєш...
Книга читається "запоєм". Єдине - мені трохи вибився з загальної картини отакий повний хеппі енд... І, як на мене, майже чудесне зцілення Таші. Але то дрібниці. Ти автор і маєш на то право!!
10 по п'ятибальній шкалі!
Откомментировал книгу Дом на дереве09.11.2020, 15:33:49
Коли в людини забирають землю з-під ніг, вона летить в небо... Дуже часто те, що здається міцним фундаментом при перевірці виявляється замком з піску. І у Вашому творі явно прослідковується вся глибина втрати головного героя. Можливо, мені б хотілось, щоб оповідання закінчилось по-іншому, але тоді б жанр був "казка", а так все дуже реалістично. Загалом мені сподобалося. Ви молодець, що відважились показати старий рукопис читачу, він, однозначно, цього достойний.
Откомментировал книгу Бегущая во сне26.10.2020, 14:10:04
Ура! Дочекалась)) Анотація дуже цікава, забираю в бібліотеку.
Наталья Сторчака, Думаю, тому, що істинне покликання Крістіни, яке буде примножувати світло в її душі- волонтерство і допомога людям. Вона десь на початку книги розказувала, що це була її мрія, яку вона зрадила, бо треба було заробляти гроші. І, напевно, не без допомоги Міора, Алекс таким чином повернув її до мрії)
Марина Орехова, І таки згідна, що якби і на Небі стався повний хеппі-енд це було приторно і неправдоподібно...)) Тому чекала якоїсь ложки дьогтю, але добре, що не дочекалась)
Марина Орехова, Ну що я можу сказати про блондина-Міора? Фантазії не накажеш))))
Пір'ячко у волоссі - так, але очі.. ))) з іншого боку це просто моє сприйняття)
По візуалізації ангелів: в моїй уяві Міор блондин))) і трохи старший (чи то досвідченіший))) а Камеолану і Нею поміняла б місцями. На фото Нея виглядає якась дуже холодна і раціональна, а саме такою мені уявлялась Камеолана в останніх розділах...
Ура! Дочекалась епілогу) на землі повний хеппі-енд) але мене мучить питання, що там на Небі) чи зміг Міор допомогти Камеолані чи просто відпустив свої почуття... Доведеться таки включати власну фантазію. Загалом книга залишає приємний пісдясмак і простір для фантазії та думок. Браво! З нетерпінням чекатиму Вашу наступну історію)
Навіть не шкода Камеолану. Вона зробила свій вибір ще коли готова була вбити людину заради Альсінора. Не може любов триматись на вбивстві. І не думаю, що Міору вдасться її врятувати - бо врятувати можна тільки того, хто сам цього хоче, в іншому випадку можна тільки загинути разом, якщо вчасно не обірвати зв'язок
Марина Орехова, Я вже все прочитала. І ніби уважно ж читала, але прямої згадки в тексті не пам'ятаю (мене сцена зі спогадами Міора наштовхнула на цю думку)). З іншого боку, це найвища майстерність автора - скласти у читача враження, що то він сам до всього додумався))))))
І про Альсінора. Козел козлом, а не Ангел (пардон за мою французьку))). Взагалі позитивних рис не знайшла. Пиха є, зрозумілість і зверхність- в повному обсязі. Ще й "зізнання" Камеолані - таке враження, що при його захоплення статистикою і прогнозуванням він прорахував можливість того, що його позбавлять крил і таким чином прив'язав Камеолану до себе (знаючи про її почуття), щоб мати "страховку", яка його витягне з тої п*пи, в яку він сам себе запхав
Я ще трохи дозволю собі повгадувати. Мені здається, що в кінці книги Міор стане Верховним - це ж не просто так він може бачити Нею в образі птаха, хоча цього навіть Архангели не бачать... Чи це її любов відкриває очі на те, що приховано від всіх....
Наталья Сторчака, І всю ніч мені снились альтернативні кінцівки))))) я тобі дуже вдячна за рекомендацію - давно не читала такої цікавої художньої літератури)
От знала ж себе - нема чого починати читати, якщо книга неповна. Тепер до понеділка буду сивіти і догадуватись що там далі))
Читається напрочуд легко - ну отак пів суботи вбила і за вуха не відтягнеш)
Шикарно прописаний світ Ангелів - все так просто, логічно і інтуїтивно зрозуміло. Декілька років тому я писала есе, де візуалізувала почуття за допомогою кольорів, і яким же було моє здивування, коли сьогодні в книзі побачила, що наші "кольорові" сприйняття почуттів співпадають майже на 100%. То, може, ідея про "глобальну базу знань", не така вже й вигадка?)))
Стосовно персонажів - ще напишу окремо, як дочитаю, але поки що для мене Алекс - далеко не Ангел, при чому в обох іпостасях...
Ну по-перше, я взагалі не поціновувач жанру фантастики, книжку почала читати по рекомендації, і не пожаліла))
А тепер по пунктах))
1. Однозначно цікаво, я прочитала на одному подиху
2. Для мене - занадто різкий стрибок. Тут ГГ сидить в поїзд і втікає від всіх, а на наступній сторінці вже в нього дитина і все добре... Читала в коментах нижче, що так і було задумано, але мені таки забракло
3. Лєра - я до останнього не здогадувалась хто вона (а переважно я такі речі вловлюю дуже швидко)- і це круто
4. Гарно прописані характери героїв, але))) мені трохи не хватило Поліни. Психологічний портрет дуже цікавий, з явними ознаками соціопата (дається взнаки моє захоплення психологічними триллерами))), але крім смерті мами (коли вона була ще дуже маленька), явних причин тому нема.
5. Я люблю більше діалогів)))
6. І ще раз про Поліну . Притягуючий персонаж при різко негативному забарвленні. Було б цікаво прочитати окрему історію про неї))
Загалом - сподобалось. По п'ятибальній шкалі - тверда 4+. І точно буду читати наступну книгу автора))
Подтверждение использования Cookies
На сайте «Литнет» используются файлы cookie. Cookie обеспечивают правильную работу сайта и предоставляют вам больше возможностей при его использовании. Продолжая использовать «Литнет», вы даете согласие на обработку файлов cookie.