Irina Izotova

Активность на сайте
Литнет рекомендует

Комментировал

Откомментировал книгу Все начинается с "А" 14.01.2025, 11:28:37
Ох, дівчата! Як же це гарно і правильно. Він та його Алеся. Вона та її Антон. Раніше окремо, але віднині тільки поруч, разом, одним цілим. Тому що лише так вони знаходяться на своєму місці, все інше - це глюк системи. Неспроста їх дід Павло отак побачив та остання глава його очима представлена. П'ять років - чималий термін, але насправді вони обидва чекали цього дня все життя. Його довге, та її - коротесеньке, проте настільки сповнене подіями, що на кілька людей вистачить. Тішуся за них, радію та дуже чекаю на епілог. В своєму блогові ви праві. Вийшла дуже лампова історія. Дякую!
Откомментировал книгу Все начинается с "А" 02.01.2025, 01:07:54
Чим далі, тим більше впевнююся в тому, що в Алессії та Антона взагалі не було іншого шляху, ніж припинення, хоча б тимчасове, будь-якого спілкування. Не лише для Антона, хоча йому несолодко: з його відповідальністю, моральними настановами та соціальною та сімейною роллю подивитися на Алесю іншими очима, ніж опікуна, він був на цей час не здатен. Перш за все, мав минути певний термін, щоб елементарно відвикнути від неї, позбутися звички піклуватися про дівчинку. Бо вона вже не дівчинка. Тобто змінити цю роль. До речі, якраз тут маю відмітити, що для зміни ролі і Вікторія згодиться. Але річ у тім, що Алесі цей час теж потрібен. Інакше як вона має упевнитися, що її почуття справжнє, що це не юнацьке захоплення, яке швидко мине. І теж змінити роль, щоби зрозуміти, що в будь-якій якості, ким би вона не була, їй все ще потрібен Антон. Дякую за думки, дівчата. З цього боку кохання ви ще не досліджували. Але це майже як Зоряний міст між минулим та майбутнім. Вітаю вас з Новим роком та Різдвом, дівчата! Сил вам, здоров'я та наснаги!
Откомментировал книгу Все начинается с "А" 17.12.2024, 01:00:41
Добрий вечір, дівчата. Моя ранкова кава без вас не смакує. Як правдиво відображені почуття Антона в цьому розділі. Оці його думки про те, що вони весь час ведуть внутрішній діалог один із одним і про те, що одного дня Алеся його вимкнула. Вони не одне ціле і не сіамські близнюки, звісно, що ні. Але їхній зв'язок дуже міцний. Яких же сил і де їх набралася бідолашна і така юна Алессія, щоб обірвати це... Чого вартувало для неї це рішення, і як Антон міг допустити... Він же не прикидається, вона дійсно дорога йому, весь цей час була дорога. Він ніколи її не забував. І найголовніше в тому, що врешті минув тиждень, а все повернулося назад, наче так і було. Щось таке.. Тендітне та крихке, наче кришталь між ними. Хоч би не поранили одне одного знову...
Откомментировал книгу Все начинается с "А" 15.11.2024, 23:28:30
Добрий вечір, дівчата! Я читаю, насолоджуюся собі тишком цим вашим новим мереживом. І багато думаю про Антона та Алесю... я думаю, як сильно шкода цих двох прекрасних людей, які наче розминулися в часі та заблукали через це, хоча призначені один для одного. Вони прекрасні обидва. Кожен з них - і трішки ідеаліст, і міцно тримається за землю. Неймовірно, але це одночасно відбувається. Так, Антон, звісно, оскільки набагато старший від неї, може бути, жорсткішим, краще розуміє ситуацію. Але він звик оберігати її. Але й вона, як зараз виявляється, звикла про нього піклуватися. І який характер в неї ми скоро побачимо, я думаю. Вони ідеально підлаштовані один під одного і лише через це неспівпадіння ніяк не зустрінуться в одній точці. Можливо, ця осінь - вже час?
Откомментировал книгу Все начинается с "А" 22.10.2024, 10:22:13
Кожна людина у свій час отримує власне випробування на людяність. Це типу іспит, наскільки ти людина. Я гадаю, Антон проходив це випробування, коли не проїхав повз правопорушників, хоча мав на це повне право. Ціною цього випробування стала втрата сім'ї. Можливо, що зараз це вже і не іспит, з цією дівчинкою в коридорі. Можливо, це вже доля дає йому зелене світло на подальше життя. Але це те, що буде зрозуміло лише згодом. Проте, не можна не визнати, що зараз - найчорніший час в його житті. А так хочеться світла. Дякую, дівчата!
Откомментировал книгу Все начинается с "А" 16.10.2024, 14:19:53
Ох і тяжко... Ситуація страшна, я так розумію, родина Антона загинула? І саме в цей страшний для себе час він зустрів Олесю. Поки що коментувати важко, але я візьму на себе ризик припустити, що і ця дівчинка щойно втратила батьків? Або щось на кшталт такого? Втім, йому зараз точно не до неї. У нього невідомо, що з власними дівчатами, і я думаю, що невідомість пригнічує більше, ніж впевненість. Написано, як завжди, надреалістично, дівчат.
Откомментировал книгу Все начинается с "А" 10.10.2024, 11:49:20
Добрий день, дівчата! В цій вашій історії стільки гіркої туги за чимось нездійсненним та нездійсненим, що я розумію, чому в неї абсолютно осінній вайб - і в обкладинці, і в тексті, і за вікном. Шкода, що через день. Вранішня кава тепер дещо дивна. Але приводів до роздумів вистачає. Чекаю розвитку. Наразі виглядає так, наче дві людини, які не взаємодіють та вже не будуть, сіли в одну автівку та чекають, куди їх приведе цей шлях. Проте, він їх дійсно має кудись привести. Бо вони без роздумів наважуються. І Антон, вочевидь, не вагається, обираючи допомогу Алесі.І вона - звертається лише до нього одного. Дякую!
Откомментировал книгу Все начинается с "А" 02.10.2024, 10:21:39
Дівчата, яка приємна несподіванка! Дуже щаслива знову вас читати. Обожнюю ваші досконалі тексти та живі емоції в них. Новий герой, схоже, перебуває у стані депресії. Принаймні його пригніченість поступово переважає бажання рухатися. Цікаво, що ж такого накоїла його дружина, якщо вона навіть не сперечається щодо провини. Зрада?
Откомментировал книгу Солнечный ветер 29.05.2024, 11:52:04
Читала останні рядки, затамувавши подих. Взагалі ці розділи були вкрай напружені, але фінальна сцена, навіть не стільки з Міланою, скільки з Данилою - розчулила, розірвала на емоції, яких давно вже не відчувала, читаючи книги. Щось таке... щемливе та крихке народилося в душі під час обіймів батька із сином. Та від Даніних слів щодо захисту матері. Та від почутого дзвінка у двері, коли обидва розуміли, хто це повернувся додому. І що відтепер вони справжня родина. Дякую вам, дівчата, за цю неймовірну подорож. За цю дивовижну пригоду. За прекрасну, добру, мудру Мілану, яка просто не вміє тримати злість та образи на людей. Для якої кохання, почуття та довіра - важливіші за будь-що на землі. Дякую за гарячого, чесного, прямолінійного і впертого Назара, який повною мірою відповів за все що накоїв в юності, самотністю та неприкаяністю. І за Даню. За те, який він світлий, за те, що взяв найкраще від батьків, за те, що він і є справжнім дитям кохання. Вдячна вам, дівчата, за ці ранки протягом півроку. За смачну каву. За можливість поставити в рядок улюблених книг ще одну.
Откомментировал книгу Солнечный ветер 15.05.2024, 13:02:18
Господи, скільки ж болю в цих главах. І саме страшне якраз те, що обидвох шкода, хоча обидва - не праві. Звісно, насилля ніяким чином не можна виправдати, це злочин. Те, що зробив Назар - це незворотній вчинок. І таке простити неможливо. Точніше... є одна-єдина умова, за якої прощення стало б можливим. Її кохання. Це найголовніше. Якщо своїм вчинком Назар не вбив в ній це кохання, а мені здається, що воно живе, то вона з часом вибачить. Вона завжди його жаліє. Навіть коли він її гвалтував і коли до нього це дійшло, вона відчула, що може вбити його одним словом. І не зробила цього - пожаліла. І є ще дещо. Правда. Правда - навіть болісна, жахлива - вона лікує. І чомусь я думаю, має статися ще дещо, що підштовхне їх до правди. Назар вже підозрює, хоча до кінця й не розуміє, що поява Ганни з Морісом якось дивно співали з Міланкиними закидами про неї. І є ще Данило, який зараз цілий тиждень проведе з батьком. І якого цікавить можливий брат чи сестра. Тиждень - це досить багато, щоб все-таки поставити ці питання. Ці самі питання, які для Назара стануть одкровенням, відповіддю. Дякую, дівчатка!
Откомментировал книгу Солнечный ветер 07.05.2024, 20:27:38
Все ж таки Назар - той іще жук. Вважає, що не користується своєю вундервафе, але ж насправді саме це й робить, рівно так, як робив в молодості. Хіба що наразі не погрожував ніяким кавалерам, але, знаючи його норов та його гонор, можливо, це ще попереду. Адже це ще не кульмінація їхніх стосунків, драма, мені здається, попереду, нажаль. Він так і мовчить. Кохає та мовчить. Вона теж - закохалася, але не питає те, що її хвилює. Обидва уникають важких тем. Проте це не заважає йому перти вперед, наче він танк. Бачить, як на неї діє, і не може зупинитися, щоб все було чесно. Так і не подорослішав, хоча це й зрозуміло. В нього не було прикладу нормальних стосунків, хіба що Дарина із Владом, але ці двоє з'явилися в житті тоді, коли він сам вже був сформований. І ще я не можу не захоплюватися стосунками Мілани та Олекси. Таку дружбу рідко зустрінеш, коли просто люди рідніші за рідних. Їм один із одним ніколи не буде страшно. Це вартує будь-чого.
Откомментировал книгу Солнечный ветер 14.04.2024, 11:53:22
Назарові ніяк не можна зараз залишити лікарню. Отак одразу піти - це залишити все назавжди в тому ж стані. Звісно, його подальші дії залежать від того, чи він планує зближення із сином, але за його емоційним станом зараз криється саме це непереборне бажання. Так, розуміння того, що він накоїв, ще вдарить його по потилиці, так, з Міланою буде багато проблем. Але й іншого шансу в нього вже точно не буде. Сподіваюся, що він це розуміє. Мілану якраз зрозуміти можна, її поведінка цілком очікувана. Всі біди в її житті - від Шамраїв. Що ж тут дивного, що Назар та Стах для неї мають майже одне на двох обличчя? Скоріш за все отут, одразу вона дійсно вважає, що Назар діяв спільно із дядьком, але, я думаю, коли вона зрозуміє, що з Данею все буде добре, то заспокоїться і оцінить тверезо, хто в чому винен в цій конкретній ситуації. Принаймні поліцію викликати не стала - вже добрий знак. А ще цікаво, що буде далі із Лукашем. Колись він не повірив Назару і тим зрадив їхню дружбу. Сьогодні вірить? Чи має це значення для Назара сьогодні? Віра в нього була потрібна в минулому. А сьогодні підтримка потрібна? А ще питання. Це ж про дружину Лукаша йшлося в спогадах Стаха?
Откомментировал книгу Солнечный ветер 07.04.2024, 20:31:49
Наталья Кульбенок, Согласна почти со всем, кроме одного. Ни Ляна, ни Аня не жертвовали собой ради ребенка. Наоборот. Они обе пожертвовали своими детьми в угоду своему эгоизму. А то, что не развивались - это же не дети виноваты. Их устраивало все и так. Если бы Ляна хотя бы чем-то, пусть не жизнью, но удобством и привычками пожертвовала, то Назар бы универ окончил как положено, а не под тридцать лет, и ситуации с отцом, за которую он в юности влип, не было бы. И не поощряла бы Аню, может, не висел бы на нем камнем Морис. А она все делала для себя и своего комфортного болота, а не для Назара. Мыслила тем, что после Стаха сын все унаследует и она хозяйкой станет, повелительницей Рудослава. Вот и все ее амбиции, не выше янтарной канавы. Но для нее предел мечтаний. А что там Назар хочет - какая разница, перехочет. И Аня такая же. У них дети росли как-то сами по себе, а они занимались сведением счетов и построением планов, как завладеть большим домом.
Откомментировал книгу Солнечный ветер 05.04.2024, 11:15:20
Дівчата, вітаю. Вдалої підписки! А Назар як завжди, спочатку ляпає, потім думає. Втім, мабуть, ще й не думає. Це ж вона його зрадила, розпусна, розбещена жінка)))) Цікаво, як він вкладатиме потім все це в голові - все, що наляпав, і все, що було насправді. І як посипатиме цю саму голову попелом.
Откомментировал книгу Солнечный ветер 02.04.2024, 21:17:58
Цікаво, чи Стах розуміє, наскільки безглуздо та жалюгідно виглядає сьогодні, саме в цей момент? Він, зі всіма своїми бажаннями та амбіціями. Мілана - чесно зробила кар'єру та стала людиною, якою можна пишатися. Його власний племінник - заснував власну компанію, відому та з чистою репутацією, бо чесною працею зароблену. А він сам проти них, цих людей з великими серцями та безліччю чеснот - хто? Що, окрім статків та типу шляхетної крові, має? Звичайний крадій, аферист, шахрай та бандит, із заплямованими честю та совістю. І ця людина ще розмірковувала, хто його вартий? Та це він - і мізинця Мілани не вартує. І коли вона була дівчиськом, і тим більше зараз. Чесно кажучи, неймовірна жінка, яка знає чого хоче. І ніколи заради штанів не зрадить інтересів дитини. Дякую, дівчата. Крута глава.
Откомментировал книгу Солнечный ветер 24.03.2024, 23:47:59
Матір Мілани якось важко мати за людину. Влучно в тексті сказано - огорченная человеческая кашица. І більше ніяк. Безпомічна, безпорадна, живе якимось відірваним від реальності життям. Начебто і відчуває провину перед дитиною, але неможливо не сумніватися в її щирості. Тому що зараз їй так зручно, вигідно, щоб донька не покинула, щоб піклувалася про неї так, як це робив до цього чоловік. Ніхто не цікавить її, окрім неї самої, як на мене. А те, що дала номер телефону Назарові, типу виправити те, що вони колись накоїли, то це з одвічного переляку. Можна ж було за стільки років хоча б таємно від Олександра, будь-якими шляхами, але спілкуватися, допомагати. Хіба вона матір після цього? Мілана була для неї наче гарна лялька, яку вона вбирала в нарядні сукні та відправляла на виставки, вихваляючись. А як у Мілани сталася біда, то вона чоловіка злякалася і відсторонилася, мов вони не рідні. І зуміла так жити. Мерзенна родина, не набагато краща за Шамраїв.
Откомментировал книгу Солнечный ветер 21.03.2024, 23:59:20
Ох, Назаре, Назаре... якщо й досі немає покою, якщо й досі не пережив до кінця, чому ж не спробував знайти її принаймні тоді, коли мав більше можливостей? Його рана так і не загоїлася. Вона вкрилася тонким прошарком шкіри, вдаючи, наче одужання прийшло, але всередині просто гниє, отруюючи весь організм. З нетерпінням чекаю їхньої з Міланою зустрічі, проте розумію, що після цієї прірви часу буде ой як нелегко. Їм обом, звісно. Пробачати не менш складно, ніж молити про пробачення, можливо, навіть більше.
Откомментировал книгу Солнечный ветер 21.03.2024, 23:52:40
Juli Morett, с одной стороны, да. С другой - поставить себя на место Миланы, которая единственная, кто перед ним ни в чем не виновата... не, я понимаю, Назару о том, неведомо, но если его рефлексии и самоанализа хватило для того, чтобы признать вину перед Миланой за то, что он бросил ее в беде, то, если это было по-настоящему важно, пусть не сразу, если не было возможности, но уж за 14-то лет можно было узнать хотя бы про ребенка. Никому не холодно и не жарко от того, что Назар испытывает стыд. Жаль, что он не подкрепил этого поступками, за которые она могла бы его простить. Прорва же времени прошла, как простить такое? Хотя, это все действительно не отменяет того, что жаль его безумно. Семья настолько искалечила ему психику, что счастливым он быть себе до сих пор не может позволить
Откомментировал книгу Солнечный ветер 20.03.2024, 22:17:51
Чесно кажучи, мені подобається цей новий Назар. подобається те, яким він встав самотужки. Те, як він оцінює Стаха, себе, свої вчинки... Мені здається, що він багато що проаналізував та передумав за ці роки. Як би не любив дядька в минулому, дуже добре розуміє, чого від нього чекати. Дає собі раду у тому, в чому сам винен, не намагається якось виправдати себе. Бентежить те, що не намагався виправити. Виходить, він з Міланою за стільки років так і не зв'язався, якщо не знає, чи вона народила. Це прояв боягузтва? Наврядчи образи або чогось такого, якщо судити по його думкам сьогодні. Втім, за чотирнадцять років вже можна було б хоча б про дитину дізнатися, чи вона існує. Дійсно, якщо він визнав Моріса (господи, я ніколи не збагну, за що хлопця таким ім'ям нагородили), то невже не зрозуміло, що перед тою дитиною в нього теж був певний обов'язок. Надто багато часу, щоб сказати, що Назар не мав можливості закрити це питання хоча б формально. Складний він, різний, завжди таким був, але все одно подобається.
Откомментировал книгу Солнечный ветер 19.03.2024, 17:28:55
Надежда Яковлева, кстати, соглашусь. Меня немного царапнуло то, что нет понимания, кто он. Мне кажется, именно он из всех героев за эти годы прошел колоссальный путь к самому себе, как никто другой в этой истории. Да, дерево не посадил (хотя как знать), сына не вырастил (какие его годы), дом продал (но в столицу офис перенес). Но в наше время (а для мужчины - во все времена) человеку не обязательно иметь семью, чтобы знать где он и кто он. Назар реализовался, получил образование, нашел себя в работе, многого достиг, ему интересно жить, а одиночество не похоже, чтобы его тяготило. Во всяком случае сейчас, пока не обострило эмоции присутствие Миланы и их сына. Авторы ранее писали, что он привык быть один с самого детства, ему нормально в одиночестве, более того, одиночество - гарантия того, что страдать больше не придется. Потому, имхо конечно, он как раз знает, кто он и где. Он на своем месте.
Откомментировал книгу Солнечный ветер 17.03.2024, 23:14:37
Назар Шамрай здається щасливою людиною. Самодостатньою, успішною... Хто б міг подумати, що з нього вийде такий чоловік і що настільки великий шлях він пройде від того хлопця з копальні... Але в ньому, навіть тут, на самому початку, відчувається неймовірна самотність, яку, до речі, він обирає сам. Маючи можливість побачитися із сином (Господи, що ж це за ім'я? Анька мстилася всесвіту за свою долю?!), він її відкидає, аби не бачитися із його матір'ю. І проводить вечір наодинці в окремому котеджі, навіть не з дядьком. І взагалі, невже за стільки років в нього дійсно немає жодної душі поруч? Проте ця самотність навіть виглядає природньо, він не страждає від неї. А от від несправедливості страждає, здається. І йдеться у його відмові дядькові не про репутацію насправді, а про щось більше. Може, втрутиться, має ж Стах хоч чогось боятися.
Откомментировал книгу Солнечный ветер 15.03.2024, 12:05:26
Дівчата, вітаю з новою книгою, дуже радію поверненню до наших прекрасних ранків із кавою та читанням перед початком бурхливих днів. Вони як ковток свіжого повітря та спокою посеред хвищі. Навіть думки не було, що Мілана не впорається зі своїм життям, характер в цієї дівчини сильний, вона розумаха. Тому за це я була спокійна, врешті завжди був Олекса. Але те, що вона розповідала синові про його батька, зворушило, навіть розчулило. Мабуть, не останню роль в цьому відігравало те, що вона все ще пам'ятає, що сталося з Назаром колись через необачність його родини. Повторів, звісно, вона не хоче. Єдине, чого не зрозуміла - Назар дійсно одружився, як сказав Данило бабці, чи все ж таки ні. Кого він мав на увазі, кажучи про іншу родину? невже Аню? Мені б дуже не хотілося. Хай вже б хоч хтось інший, бо знову бачити, як ця "звєзда балєта" маніпулює ним та фактами взагалі було б нестерпно :( Стільки років минуло... Чи подорослішали вони?
Откомментировал книгу Зеленое солнце 07.03.2024, 20:14:14
Irina Izotova, Так я б сказала, якби не останній епізод. Назар, звісно, все ж провину має. І я навіть не уявляю, що він повинен в майбутньому зробити, аби заслужити пробачення. І не уявляю наразі, через яке пекло пройде, коли дізнається правду. Немає пекла страшнішого за муки совісті. Жахливо. Не вірити людині, без якої майже не живеш - це жахливо. І я не знаю, чого тут більше - легкодухості, боягузтва, наївності чи дурості. Але в мене все одно не виходить сердитися на нього. Мені боляче і за Мілану, і за Назара. Болить. Вона йому дзвонила, вона чекала, вона попри все вірила, а її наче собаку. Яка ж прірва в її душі від його слів. Він так сильно її принизив. Спочатку зрадили батьки, тепер Назар. Добре, що в неї є хоча б Олекса. А в Назара немає нікого, втім йому дитину-безбатченка не тягнути. Капець, якщо коротко та стисло. Дякую, мої любі. Сподіваюся, очікування не буде довгим.
Откомментировал книгу Зеленое солнце 07.03.2024, 20:14:05
Дівчата, вітаю із завершенням першого тому. Прочитала ще зранку, весь день намагалася підібрати слова, щоб якось цензурно висловитися щодо власних емоцій після читання. А емоції взагалі із нормами світського етикету не мають нічого спільного. І якби я не знала, що це ще не кінець, то, скоріш за все, мене б просто прибило до землі таким фіналом. Що тут сказати. Це було потужно. Це було сильно. Це було боляче. Дві людини, які ні в чому не винні, які люблять один одного до нестями, відтепер приречені на самотність. І вимушені забути один про одного, інакше воно болітиме завжди.
Откомментировал книгу Зеленое солнце 02.03.2024, 18:25:32
Надежда Яковлева, да, главное - она определилась. И теперь жизнь будет строить, исходя из своего решения и не имея права сдаться :)