Мої вірші чорно-білі.
Без початку і кінця.
Як саме життя.
Мої вірші тихі.
Не читай.
Не читай вголос.
Вони повинні бути лише в твоїй голові.
Лише моїм голосом.
Вони повинні бути лише буквами.
Не звуками.
Бо читаючи їх, ти торкаєшся мого тіла пальцями.
Вони лишаються в тобі плямами, білими цятками.
Після них лишаємось лише ми.
Не ви, ті що гратами, під ярликами, вночі простирадлами.
Ми.
Квітами.
Блискавками.
Вовками.
Після них ким схочемо будемо ми.
Зарегистрирован: 24.04.2018, 22:50:19
На сайте Литнет используются файлы cookie. Cookie обеспечивают правильную работу сайта и предоставляют вам больше возможностей при его использовании. Продолжая использовать наш сайт, вы даете согласие на обработку файлов cookie.